– Хто ж у нього стрiляв?
– Злодiй, сер. Убив кучера на смерть i тiльки його й бачили. Встиг лише дiстатися до вiкна комори. Тут Вiльям кинувся на нього й зустрiв свiй кiнець, рятуючи господарське майно.
– Коли це сталося?
– Учора, сер, десь близько опiвночi.
– А-а, у такому випадку зазирнемо туди пiзнiше, – зронив полковник, незворушно повертаючись до снiданку.
– Гм, – додав вiн, коли дворецький пiшов. – Старий Каннiнгем- – найвпливовiший сквайр у наших краях i дуже поважний чоловiк. Це його вб’е. Вiльям служив йому багато рокiв i був добрим працiвником. Вочевидь, це тi ж негiдники, котрi навiдалися до Ектона.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
