Якби ii iнтонацiя не була настiльки трагiчно-серйозною, ми б, iмовiрно, голосно зареготали. Панi Берстон, таким було ii iм’я, була вдовою похилого вiку, котра жила винятково на ренту вiд невеликого числа цих акцiй. Весь триб ii життя залежав вiд рiвня дивiдендiв цього пiдприемства, i вона просто не могла собi уявити iснування, яке б не було пов’язане з цiннiстю ii паперiв. Даремно ми намагалися пояснити iй, що грошей вона може тепер брати, скiльки iй заманеться, i що всi кошти вiдтепер не матимуть для неi жодноi вартостi. Їi згасаючий розум не мiг освоiтися зi змiненим станом речей, i бабуся гiрко оплакувала своi втраченi статки.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
