Книга Вітер з України - читать онлайн бесплатно, автор Павло Григорович Тичина
bannerbanner
Вы не авторизовались
Войти
Зарегистрироваться
Вітер з України
Вітер з України
Добавить В библиотекуАвторизуйтесь, чтобы добавить
Оценить:

Рейтинг: 0

Добавить отзывДобавить цитату

Вітер з України

Павло Тичина

«Вітер з України» (1924)

ВІТЕР З УКРАЇНИ

Нікого так я не люблю,як вітра вітровіння.Чортів вітер! Проклятий вітер!Він замахнеться раз —рев! свист! кружіння!і вже в гаю торішній лист —як чортове насіння…Або: упнеться в грузлую ріллю,піддасть вагонам волі —ух, як стремлять вони по рельсах,аж нагинаються тополі!..Чортів вітер! Проклятий вітер!Сидить в Бенгалії Рабіндранат:нема бунтарства в нас: людина з глини.Регоче вітер з України,вітер з України!Крізь скельцяЗахід мов з-за ґрат:то похід звіра, звіра чи людини? —Регоче вітер з України,вітер з України!Чортів вітер! Проклятий вітер!Він корчувату голову з Дніпра:не ждіть, пани, добра:даремна гра!Ax,нікого так я не люблю,як вітра вітровіння,його шляхи, його болінняі землю,землю свою.

18. IV 1923

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ

І

Ліді Папарук

Сніг. Сніжок.На княжий теремок.День і ніч круг нього ходить,плаче голосок:– Ой князю, князьочку,чи ти за Дунаєм?чи ти на Дону?Дай про себе вісточку,бо умру.Прислухається княгиня – тільки сніг,тільки сніг та сніжок,та за полем та за лісомголод-голосок:Батька війна!Матері 'ма!Хто пооре, хто засіє?– А-а!Ой, яка пустеля.Тут княгиня знов:– Послужи ще ти, вітрило,вітре-чорнобров!Десь князь одступаєз жменькою княжат,—одвертай од нього стріли,посилай назад.Прислухається княгиня – а вітру нема,тільки сніг та зима,та за полем та за лісомчути голоса:Ми тебе одвернем!Ми тебе пошлем!Будеш ти лежать, як князь твій,—каменем…Ой, яка пустеля.– Дніпре, Дніпре, сон-дрімайло,ти нам батько всім.Встань хоч ти – коли без князя —царство воскресім.Царство тихе, праве,мудре на закон:щоб одні землі гляділи,а другі корон.Прислухається княгиня – тільки сміх,тільки труситься сміх,та шумить, шумить шумищеіз-під хат, із-під стріх.Мо' вернувся князь з походу?Мо' дружина прийшла? —Прислухається княгиня – брязк мечей                                   та яса,та все ближче гол оса:Ми тебе воскреснем!Ой, яка пустеля.

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ

II

Дивний флот на сонці сяє,гімном небо потрясає,грає на крилі.То вертаються титаничорної землі.Із далекої літани,там, де королі.Що далекая літанавбила папа-вкраїтана,та не вбила тих,в кого кров тече залізнав жилах молодих,в кого пісня сонцебризнаі правдивий сміх.Що шумить-дзвенить верхами?Що там трусить порохамивранці на зорі?То тікаючи туманятькоролі й царі.То за ними отаманятьскрізь пролетарі.Понад горами, над степомрозлетілись грізним цепом,стали в один хор.Не ховайтесь, хитрі лиски,витягнем із нор!Б'ють згори, метають блиски —лиш шумить мотор…Дивний флот на сонці сяє,гімном небо потрясає,грає на крилі.То вертаються титаничорної землі.Із далекої літани,там, де королі.їх внизу стрічають Лади,Ще й останньої безвладиповна повноліть.Мов жона – тонка, колисланива хліб зернить.Аж за море вусом звисла,звисла і шумить…

1923

НАДХОДИТЬ ЛІТО…

Надходить літо,чуєш-бо? – надходить лі —Томліє гай. Ріка струнка.В садках додолі цвіт, додолі цвіт…Рясніє небо. Дні вже не такі.Повніє далина. І за повіткоюмалина сивіє віями…Повніє далина.На призьбі дід старий —як сон.Кошлатить йому брови внук.Гойдає вітер мак, і мак і явори.Сину землю заступа встромиві йде до хати. Тепло як!Це десь за тиждень вже й жита почнуть мов справжні зорювать.Пережили і війни і біду,визволили молоду і поділили.Іще б останнюдоділить – тоді вже й зовсім.Тиша. Лиш на кутку і дзвязк і стун.Проїде вулицею хтось. Тиша.Це десь за тиждень вже й житапочнуть мов справжні зорювать.Електрику сусіднє провело.Пора б і пам? Хитає головою дід.Скрипить за хатою колодязь.Дзвідтремтить і труситься, от-от впаде.Артезіанський буде в нас, не пропадем!Хитає головою дід.А над селом – пустун-літанбезжурно крильми креслить план.Виходить з хати молодаявесела мати: де мій син?Дитина ручками, дитина ніжками – який!Напевно буде комсомолець – так?І от воно вже на руках.Забуло діда, всіх і все,і мружить очі й груди ссе…Надходить літо.

1924

КОЖУМ'ЯКА

Кожі Микита м'яв —прийшли к ньому люди,прийшли в сльозах к ньому люди:

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Вы ознакомились с фрагментом книги.

Для бесплатного чтения открыта только часть текста.

Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:

Полная версия книги