Ти – майбутнiй тато
Олексiй Полосiн
Олексiй Михайлович Полосiн – дитячий християнський письменник, який мае чуйне серце i реагуе на всi проблеми, якi дорослi створюють в iх життi, через байдужiсть до них, через завантаженням працею i можливiсть знайти собi виправдання. Але Господь все бачить i у свiй час спитае маму чи тата за все. Адже Ісус сказав своiм учням: «По тому пiзнають усi, що ви Учнi Моi, як будете мати любов мiж собою». Любов до всiх, а насамперед до дiтей.
Олексiй Полосiн
Ти – майбутнiй тато
Пролог
Вiдгуки
У своiй книзi «Ти – майбутнiй тато», Олексiй Михайлович доводить давню мудрiсть, що наставляючи сина, тим самим, батько передае у спадок майбутнiм поколiнням скарб власного досвiду, особливо, коли вiн – добрий тато.
Дуже дотепно автор прищеплюе «майбутнiм татусям» любов до своеi батькiвщини, навчаючи любити свою родину в ширшому ii розумiннi, подаючи нам гарний приклад патрiотичного виховання.
Рекомендую цю книгу для читання, як майбутнiм, так i сучасним татам. На ii сторiнках ми знаходимо цiкавi питання для обговорення зi своiми дiтьми, що допоможуть нам краще пiзнати iх внутрiшнiй свiт i дадуть нагоду подiлитись своiм. А це i е справжне виховання, коли батькiвський приклад i його щирiсть стають вiрним дороговказом для наших дiтей у цьому мiнливому свiтi.
Цветков Сергiй
Директор украiнського офiсу
МГО «Мiжнародний Центр Батькiвства»
Цей твiр зосереджуеться на морально-душевних якостях головного героя – Василька.
Я гадаю, що не можна не читати цей твiр, тому що вiн пояснюе нам тi теми, якi е найбiльш актуальними для нас. Це – своерiдний посiбник для людини, яка пiзнае свiт змалечку i з якоi виростае справжня особистiсть вiдповiдальна за своi вчинки.
Я повнiстю погоджуюсь з тим, що Бiблiя – книга-путiвник життя людини. А близькi люди (у творi – Дiд Охрiм) будуть тобi допомагати пройти життя з нею, Бiблiею в руках i в серцi. Допоможуть вибрати, яким бути i як поводитись у складних ситуацiях у вуличних компанiях – це нiби змiнна величина у рiвняннi з математики, яка зветься доля.
Я не буду перелiчувати усi проблеми, якi описанi в ньому. Читайте самi.
Учень 7-го класу 37-i школи м. Днiпродзержинська
10 причин,
з яких тобi варто прочитати цю книжку
(пiдлiтку)
1. Просто з цiкавостi через незвичну назву.
2. У нiй багато цiкавих iсторiй, корисних для роздумiв.
3. Те, що написано у нiй, не завжди можна почути вiд батькiв. Книжка спонукае тебе задати самому собi питання: «Який я е сьогоднi? Чи бажаю стати добрим батьком для своiх майбутнiх дiтей? Чи не запiзно я думаю про це? Що я можу зробити аби правильно пiдготувати себе до майбутнього батькiвства?
4. Ти отримаеш вiдповiдi, на частину питань, якi тебе турбують.
5… Вже сьогоднi можеш передбачити деякi питання, якi, можливо, отримаеш у майбутньому вiд своiх дiтей.
6. Отримаеш пiдтримку у намаганнi задати те чи iнше питання своему батьку, або родичу-чоловiку.
7. Зацiкавившись якоюсь темою, можеш попросити дорослих знайти вiдповiдний матерiал у Бiблii, вiдповiднiсть iй викладеного у книжцi.
8. У тебе е можливiсть згодитись з чимось чи не згодитись.
9. Аби задати собi питання iронiчно: «А воно це менi треба?» або стверджуючи: «Саме це менi зараз треба знати!»
10. В разi повноi згоди зi змiстом книги, варто порадити прочитати ii своiм друзям.
Прозвисько
Сутенiе. Дiд Охрiм сидить на ганку власноi сiльськоi хати i зажурено споглядае, як онук зачиняе дверi сараю. Ген, минули роки його дитинства, як у цього Василька, молодостi, подружнього життя. І ось дiд вже доживае одинаком своi лiта: немае любоi дружини Марусi, немае й iхньоi единоi дитини – сина Миколки – батька ось цього непосидючого i завзятого хлопчика Василька.
Було… Пролетiв час, залишивши на скронях сивину, а на серцi щем, який раз у раз знiмае оцей единий i такий бажаний онук.
– Дiдусю, – промовив онук, – я вже попорався. Можна ще трохи посидiти з Вами отут на ганку?
– Сiдай, Васильку, – вiдповiв дiд.
– Добре. Подивiться, яке безхмарне небо, який серпастий мiсяць на небi i якi яснi зорi! Як прохолодно пiсля денноi спеки! Навiть пташки розвеселились i не поспiшають засинати у своiх гнiздах, а на ставку радiсно кумкають жаби.
– Романтику мiй любий! – нiжно звернувся до внука Охрiм. Вiн пригорнув до себе хлопчика i промовив:
– Господь благословив тебе нiжним, чутливим до Його творiння серцем. Це добре в очах Бога. І це характерно для всього роду Палiiв.
– Дiду, а чому i Ви, i тато, i ми з мамою носимо прiзвище Палiй? Що воно означае? Я питав про це у тата, але вiн не змiг пояснити i порадив звернутися з цим питанням особисто до Вас, бо про родовiд знаете тiльки Ви.
– Так, Васильку. Колись люди зберiгали рiзнi документи, грамоти, свiдчення про походження свого роду. Мiй дiд, а твiй прапрадiд, знав про пращурiв десь до п’ятого колiна. До речi, бiльшiсть евреiв, якi вважають себе iстинними евреями, повиннi знати напам’ять Тору (це iхня Бiблiя), а також свiй родовiд до дванадцятого колiна. І цей порядок iснуе у сiм’ях евреiв тисячолiттями.
Минув час. Дотримання традицiй в украiнських сiм’ях зiйшло нанiвець. Грамоти, документи, свiдчення, козацька шабля пращура – все це у нашому родi загубилися. Ось, можливо ви почнете шукати своi витоки, щоб низько вклонитися нашим дiдам та прадiдам, якi виборювали волю i прагнули жити, як ми з тобою, у вiльнiй та незалежнiй державi – Украiнi.
Рiд наш походить вiд пращура, на iм’я Семен, який молодим прибув на Запорiзьку Сiч – край вiльного козацтва i був прийнятий.
За правилами Сiчi, новоприбулi повиннi були залишити своi прiзвища за зовнiшнiми стiнами i увiйти до козацького свiту з тим iм'ям, яке б найвдалiше iх характеризувало.
Зазвичай, новачкiв розподiляли по куренях.
Новачки спочатку проходили вишкiл на вмiння користуватись зброею та примiняти iншу вiйськову науку, аби мати право носити почесне звання козака. Пройшов вишкiл i Степан. Пiсля цього запросили його в хату, яка правила за канцелярiю. Зайшов Степан i представ перед поважними козаками. А вони сидять i розглядають «новоспеченого» козака – Степана, бо настав час давати йому прозвисько, пiд яким вiн буде представлений всiм на Сiчi, як козак.
– Дiдусю, а як зрозумiти слово прозвисько? – спитав Василько.
– Це коли людину називають, як у нас кажуть, «по-вуличному».
– Як це?
– Добре, спробую пояснити. Як ти називаеш свого друга Митька – онука мого сусiда?
– Звiсно, Митько Хвостикiв.
– Ну а в школi, як ти гадаеш, як вiн записаний у класному журналi?
