Твори для дiтей Вибране
Дмитро Павличко
«Твори для дiтей» Дмитра Павличка – збiрка, до якоi увiйшли найкращi поезii автора, присвяченi юним читачам***. Казковий свiт цих вiршiв доповнюеться колоритними образами головних героiв (вухате зайченя, дядько дощ, джмiль, вiник та iн.). Свiтову славу принесли митцю такi поетичнi збiрки як «Любов i ненависть», «Гранослов», «Таемниця твого обличчя», «З рiзних лiт», «Час», «Золоте ябко». Дмитро Павличко – видатний украiнський поет i перекладач, який працював у жанрах громадянськоi та iнтимноi лiрики.
Дмитро Павличко
ТВОРИ ДЛЯ ДІТЕЙ
ДЕ НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ
Де зеленi хмари яворiв
Заступили неба синiй став,
На стежинi сонце я зустрiв,
Привiтав його i запитав:
Всi народи бачиш ти з висот,
Всi долини i гiрськi шпилi.
Де ж найбiльший на землi народ?
Де ж найкраще мiсце на землi?
Сонце усмiхнулося здаля:
Правда, все я бачу з висоти.
Всi народи рiвнi. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
1973
ЯК КУРКА НАВЧИЛАСЯ МОВЧАТИ
Знесла курочка яйце
І давай кричать про це.
«Куд-кудак, куд-кудак —
Знесла яйце, як ходак[1 - Постiл, шкiряний черевик.]!»
За хвилину все село
Про оте яйце гуло.
Вчув i пес, що до яець
Був великий ласунець.
Вiн узяв сковороду,
Кликнув друзiв на ходу,
Мить – i вже з того яйця
Зроблена яешниця!
Пси наiлись – i навтiч.
Вранцi знов знесла яйце,
Та мовчала вже про це.
1951
НІЧНИЙ ГІСТЬ
Хтось постукав уночi.
Швидко я знайшла ключi,
Вiдчинила, i до хати
Зайченя зайшло вухате.
Стало в кутику сумне,
Каже: «Заночуй мене!
Бо надворi завiрюха
І мороз хапа за вуха!»
Батькiв я взяла кожух,
Вкрила зайця з нiг до вух
І гадала, що гульвiсу
Вранцi одведу до лiсу.
Встала рано, та дарма —
Зайченяти вже нема.
Чи запiзно я збудилась,
Чи зайча менi приснилось?
1964
БАРАН
Став баран серед дороги
І пiдняв бундючно роги.
Я кажу: «Привiт, баране!»
А вiн бух мене рогами.
Ти до нього – чемно, мило,
Та дурило – то дурило.
Був i буде некультурним —
Краще не вiтаться з дурнем!
1964
ЯК ВЕДМЕДЯ РОЗБУДИТЬ?
Нiч. У лiсi кожен звiр
Спати йде на власний двiр.
Спить маленьке козеня,
Що награлося за дня.
Олень спить, i спить борсук.
Але раптом… Що за звук?
А! Це ведмедило спить,
Нiби трактор гаркотить.
Будиться, встае звiрня:
Той – з-пiд моху, той – з-пiд пня
Той спросоння позiха:
Що за патороч лиха!
Той, кому вже храп допiк,
Шле ведмедю кольку в бiк!
Заець бiдний аж поблiд,
Бо ведмiдь – його сусiд.
Вiн хропе, а зайцiв дiм
Нiби валиться при тiм.
