– Чого це раптом? – мимо волi вигукнув Микола Іванович, борючись з невчасною цукеркою.
– Цiнова полiтика на свинину дуже не вигiдна, отож Шеф i вирiшив тимчасово скинути поголiв’я. – Констатував Сергiй Васильович.
На словах «скинути поголiв’я» усi присутнi завмерли: кожен розумiв, що за скороченням поголiв’я пiде скорочення штатiв. Переживати було за що – знайти роботу пiд час черговоi кризовоi навали справа не з легких.
– Це не мае сенсу! – В розпачi вигукнув Микола Іванович.
– Крiм свиноматок треба ще здихатися одного кнура, – не зупинявся управляючий, потупивши погляд на папери розкиданi перед ним на столi, – того, що найстарiший, i не використовуеться на штучному заплiдненнi.
– Тридцять Сiм Сiмдесят Сiм? Так вiн ще тримае вiдмiнний результат – десять з половиною поросят на опорос! – Микола Іванович пiдвiвся зi стiльця, на секунду завмер, поки ковтав ще масивну цукерку, пристрасно почав висловлювати свою позицiю.
– Цi свиноматки, а тим бiльше кнур, в загальному потоцi мало чого вирiшують. Поросята вiд сьогоднiшнiх заплiднень з’являться через чотири мiсяцi, а на м’ясо пiдуть у кращому разi через десять мiсяцiв. А за цей час цiни ще невiдомо як можуть змiнитися, у тому числi й пiдвищитись. Так бувало не одноразово.
Вiн подивився навкруги, шукаючi пiдтримки.
– Дiйсно, якось воно не дуже клеiться. – Мляво пiдтримав товариша ветеринар господарства Володимир, який був набагато молодший за вiком вiд своiх колег, – на сьогоднiшнiй день в нас на забiй нема що здавати. Вiдгодiвля вибрана ще й з перевиконанням плану. Може тут якась iнша проблема?
– Наказ е наказ. В усякому разi свинi належать особисто Шефовi, – зауважив, значно пiдвисивши голос, Сергiй Васильович, – i тiльки вiн мае право вирiшувати, що з ними робити. А ми повиннi йому у цьому допомагати, за що вiн i плоте нам грошi.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
