– Боже мiй, як романтично! – вигукнула Мег.
– Точнiше сказати, як нерозумно! – сказав Джо. – Нехай буде музикантом, якщо хоче! Навiщо калiчити йому життя, вiдправляючи до коледжу, якщо вiн так не хоче туди йти.
– Думаю, тому у нього такi гарнi чорнi очi та прекраснi манери. Менi здаеться, iталiйцi взагалi дуже вишуканий народ, – сказала Мег, яка любила такi сентиментальнi iсторii.
– Як ти можеш судити про його очi та манери, якщо ти навiть толком не розмовляла з ним? – здивовано вигукнула Джо, яка на вiдмiну вiд сестри була зовсiм не сентиментальною.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
