Прочi жителi сеi «салi» мусили мiститися на пiдлозi. Андрiеве око швидко оббiгло тих нещасних, порозкиданих на мокрiй, болотистiй та слизькiй вiд незасихаючого харкотиння асфальтовiй плитi. Там, пiд стiною, коло самих дверей лежав старий жид з безмiрно сухим та нужденним лицем, сухими, мов граблi, руками i з космами сивого волосся на бородi. Його голова, коротко обстрижена, спочивала, важко звiшена, на мокрiй плитi, а на довгiй тонкiй шиi понадувалися жили, мов понатягане мотуззя. Вiн спав твердо з роззявленим беззубим ротом, харкотiв, мов пiдрiзаний, а з рота спливала по бородi слина. Побiч нього сидiв якийсь п'яний, обiдраний мужик, у безполiй гунi, в чоботах, пов'язаних мотузками, в облупленiй баранковiй кучмi, в полотняних штанах без одноi штанки; замiсть ременя був оперезаний личаним мотузом. Сидячи на пiдлозi, вiн тихо хлипав, немов перед хвилею i по що перестав плакати.
З другого боку лiжка, коло стiни напротив дверей, лежав якийсь молодий ще чоловiк, лiт не бiльш 28 до З0, бiлявий з лиця, з бiлявим заростом, синiми очима i коротким русим волоссям на головi. Його борода, видко, давно не бачила гребеня, анi ножиць i стримiла покудовчена, мов розруйноване дроздове гнiздо. На тiм чоловiцi було намотано i навiшано тiльки всiляких шмат, що, лежачи на пiдлозi, вiн здавався копицею онуч, дишучою глибоким, важким вiддихом в тiй перелюдненiй i давно непровiтрюванiй цюпi.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
