Ми в усьому е не схожi.
Ти менi уже набрид!
Я не знаю, чом за грошi
Чиниш стiльки рiзних бiд?!
Ти нiколи не взнаеш….(1)
Ти нiколи не взнаеш, що час
Бувае таким затяжним
І вечiр веде кожен раз
Отак, за автiвками, в плин…
Ти нiколи не взнаеш, що я
Насправдi е просто один,
Жалкую, що ми не сiм’я
І ти геть не знаходиш причин…
Ти нiколи не взнаеш, що нiч
Мене утiшае дощем,
Бо до чоловiчих облич
Пасують не сльози, а щем.
Ти нiколи не взнаеш, що снiг
Блищить, наче очi в тебе.
Я в них би дивитися мiг,
Та снiг презентуе себе.
Ти нiколи не взнаеш, що мить
Бувае тяжкою до сну,
І ангел зiркам шепотить,
Що вже не люблю я весну.
Ти нiколи не взнаеш, що грiм
І блискавка е не страшнi,
Бо вже влучили в мене, а втiм,
Вчинила той бiль ти менi.
Ти нiколи не взнаеш, що сон
Скрашае моi сiрi днi.
У котрий забiгти вагон,
Щоб щастя дiстатись менi?
Ти нiколи не взнаеш, що день
Дивлюсь лиш, як тануть снiги,
Є в них безлiч про мрii пiсень,
Та чути – не всiм до снаги.
Ти нiколи не взнаеш, що бiй
Бувае зi злiстю, авжеж!
І слабкiсть знайду я у нiй,
І злостi в менi не знайдеш.
Ти нiколи не взнаеш, що мав
Я страх отак сам за себе
І вирвався я iз тих лав,
У серцi вмоливши тебе.
Ти нiколи не взнаеш, що сенс
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
