– Невже лише вiд одного погляду на цi руки, менi зробилось так важко i приемно в животi, що вдихнути на повнi груди так i не вдаеться… Напевно, вiн не вiдводить вiд мене свого пронизливого погляду, нiби намагаеться просвердлити… Куди ж вiн так iде?… Хотiлося щоб на святкування до друга…, ну раз вже без квiтiв…
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
