Жінок у житті Тараса Шевченка вистачало, ось тільки щастя вони йому так і не дали: Оксанка, Феодосія, Дуня, Амалія, Анна, Варвара, Агата, Катруся, Марія, Харита, Ликера – це лише ті, чиї імена історія зберегла.
Він майже до кожної сватався свого часу – сватався з надією створити сім’ю, народити дітей, жити в хаті над Дніпром, але жодна з них чомусь так і не стала йому вірною дружиною, прирікаючи поета на ще жахливішу самотність.
А він і далі залишався бурлакою, як називали в Україні одиноких, неодружених чоловіків, «вічних» парубків, але все одно вірив, що з котроюсь йому нарешті поталанить. Вірив, аж доки насамкінець життя у нього не лишилося сто днів… усе того ж нещасливого кохання… Ось про це і йдеться в останньому романі Валентина Чемериса про Великого Кобзаря.
Текст подано в авторській редакції.



историческая литература

современная зарубежная литература

великие поэты

современная украинская литература

українська проза

історія кохання

серьезное чтение

об истории серьезно

Тарас Шевченко: сто днів кохання

Рогнеда

Ольвія

Генерали імперії

Смерть Атея (збірник)

Ярославна

Ваші пальці пахнуть ладаном

Сини змієногої богині

Трагедія гетьмана Мазепи

Аравійська пустеля (збірник)

Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

Пекло на землі

Руина

Історія України в романах

istoriia-ukrayini-v-romanakh