Дорога до Краiни Оз
Лiман Френк Баум
Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури
Одна з найулюбленiших героiнь казкаря Лiмана Френка Баума – Доротi знову вирушила в мандрiвку. Причому несподiвано для себе. Дiвчинка й гадки не мала, що, здавалося б, випадкова зустрiч з Косматим чоловiчком поблизу своеi домiвки стане передвiсником неймовiрноi пригоди. Адже вона мала тiльки показати незнайомцю шлях до Олiйних полiв, який знала як своi п’ять пальцiв. Однак заплуталася у кiлькох стежках, i навiть вiрний песик Тото не змiг допомогти iй повернутися до рiдноi ферми. Але, зрештою, кожна дорога кудись та доведе, а також подаруе знайомства з новими друзями, якi зробили цю iсторiю ще веселiшою.
Лiман Френк Баум
Дорога до Краiни Оз
Перекладено за виданням:
L. Frank Baum. The Road to Oz.
Reilly & Lee, 1940
© Б. Е. Носенок, переклад украiнською, 2020
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010
* * *
Чарiвник Краiни Оз
Чудесна Краiна Оз
Озма з Краiни Оз
Доротi та Чарiвник у Краiнi Оз
Дорога до Краiни Оз
Смарагдове мiсто Краiни Оз
Латочка з Краiни Оз
Тiк-Ток з Краiни Оз
Опудало з Краiни Оз
Ринкитинк у Краiнi Оз
Пропала принцеса Краiни Оз
Залiзний Лiсоруб з Краiни Оз
Чари Краiни Оз
Глiнда з Краiни Оз
До моiх читачiв
Що ж, моi любi, ось те, що ви попросили: ще одна книжка Краiни Оз про дивнi пригоди Доротi. В цiй iсторii е також i Тото, бо ви просили повернути його. Є тут i багато iнших персонажiв, яких ви впiзнаете. Справдi, я намагався якомога ретельнiше розглянути побажання моiх маленьких кореспондентiв. Якщо ця розповiдь не е тим, про що ви мрiяли, то варто помiркувати ось над чим: iсторiя народжуеться перш, нiж ii можна записати, i письменник не може сильно змiнювати ii, не зiпсувавши.
У передмовi до книжки «Доротi та Чарiвник у Краiнi Оз» я сказав, що хотiв би написати кiлька оповiдань, якi не були б iсторiями про Оз. Рiч у тiм, що я писав iсторii про Оз надто довго – принаймнi так менi здавалося. Але з моменту опублiкування цiеi частини мене просто завалили листами вiд моiх маленьких кореспондентiв, якi просили мене «писати бiльше про Доротi» та «бiльше про Оз». А оскiльки я пишу лише для того, щоб порадувати дiтей, то намагаюся поважати iхнi бажання.
У цiй книжцi е кiлька нових персонажiв, якi цiлком заслуговують на життя. Менi дуже подобаеться Косматий чоловiчок, тож сподiваюся, що вiн сподобаеться i вам. Щодо Полiхромii – дочки Веселки та дурного маленького Гудзика-Розумника, то вони, гадаю, зробили цi iсторii про Оз ще веселiшими, тож тiшуся з того, що цi героi опинилися в цiй книжцi. Водночас дуже хочу дiзнатися, чи сподобалися вони вам.
Коли я взявся писати цю книжку, то отримав цiкавi новини з «Краiни Оз». Вiрю, що вони приемно здивують вас, моi любi. Але це така довга й захоплива iсторiя, що ii потрiбно зберегти для ще однiеi книжки, яка, можливо, стане останньою iсторiею, яка розповiдатиме про Краiну Оз.
ЛІМАН ФРЕНК БАУМ
Коронадо, 1909 рiк
І. Шлях до олiйних полiв
– Будь ласка, маленька панно, – мовив Косматий чоловiчок, – чи не могла б ти показати менi дорогу до Олiйних полiв?
Доротi придивилася до нього. Вiн виглядав обшарпано, але в очах було щось таке, що робило його напрочуд приемним.
– Звичайно, – вiдповiла дiвчинка. – Я можу вказати тобi шлях. Але це зовсiм iнша дорога.
– Інша дорога?
– Так. Тобi доведеться перетнути велику ферму, потiм йти стежкою до головноi дороги, потiм повернути на пiвнiч i йти до розвилки, де п’ять стежечок розбiгаються в рiзнi боки, а далi… ой, краще менi самiй подивитися…
– Будь ласка, мила панно. Якщо хочеш перевiрити дорогу до самiсiньких Олiйних полiв, – вiдгукнувся халамидник.
– Зверни на стежку за пеньком в’яза або на дорiжку за нiркою ховраха, або…
– І будь-яка пiдходить?
– Звичайно, нi, Косматий чоловiчку. Щоб дiстатися до Олiйних полiв, треба вибрати один-единий правильний шлях.
– А ця дорога, яка веде вiд пенька ховраха, едина або…
– Господи! – вигукнула Доротi. – Доведеться самiй показати тобi, куди йти, ти страшенно дурний. Почекай трохи, я збiгаю додому й одягну капелюшка.
Халамидник залишився один. Вiн повiльно жував вiвсяну стеблинку, наче не мiг знайти нiчого смачнiшого. Потiм звернув увагу на яблуню, що росла бiля будинку, i побачив на землi багато яблук.
Косматий чоловiчок вирiшив, що яблука смакуватимуть набагато краще за вiвсяну стеблинку, тож попрямував до дерева, щоб пiдiбрати iх. Аж раптом з будинку вихором вилетiла маленька чорна собачка з коричневими оченятами й помчала до незнайомця, який встиг пiдiбрати три яблука й засунути iх до однiеi з глибоких кишень, якими повнилося його лахмiття.
Песик з гавкотом кинувся до голодранця, але вiн швидко схопив ii за загривок i запхав в ту саму кишеню, де вже лежали яблука. На землi залишалося ще багато яблук, халамидник пiдбирав iх i опускав у кишеню – кожне яблуко било песика по головi або по спинi, вiд чого той гарчав. Песика звали Тото. Вiн страшенно засмутився, потрапивши в кишеню незнайомця.
Доротi не забарилася. Вона з’явилася на порозi з капелюшком в руках i покликала:
– Ходiмо, Косматий чоловiчку, якщо хочеш, щоб я показала тобi дорогу до Олiйних полiв.
Дiвчинка перелiзла через огорожу. Незнайомець зробив так само. Вiн рухався повiльно, заглиблений у своi думки, раз по раз спотикаючись на невеликих купинах, нiби не помiчаючи iх.
– До чого ж ти розсiяний! – вигукнула Доротi. – В тебе втомилися ноги?
