Дао де цзин
Лао-цзи
Схiд
«Дао де цзин» – головний трактат мiстичноi традицii Стародавнього Китаю. Вiн справив величезний вплив не тiльки на формування даосизму, а й на духовну культуру всього Стародавнього Сходу. Творцем «Дао де цзин» традицiйно називають головного вчителя даосизму – легендарного Лао-цзи. Вважаеться, що вiн був старшим сучасником Конфуцiя i вони навiть зустрiчалися. Бiльшу частину свого життя Лао-цзи служив хранителем iмператорського архiву за часiв династii Чжоу. Вирiшивши покинути людей, бо мудрець в них розчарувався, вiн на прохання начальника прикордонноi застави, через яку покидав Китай, написав i залишив невеличку книжку «у п’ять тисяч слiв». Це й був трактат про Шлях i Досконалiсть – «Дао де цзин».
Лао Цзи
Дао де цзин
© Є. М. Тарнавський, переклад украiнською, 2020
© М. С. Мендор, художне оформлення, 2020
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2020
Канон Шляху
I
Шлях, про який можна розповiсти, не е постiйним Шляхом.
Ім’я, яке можна назвати, – не завжди постiйне Ім’я.
Де iменi немае, там початок усiх речей,
Де iм’я е – там матiр усiх речей.
Тому, постiйно не маючи бажання, бачиш його витiк,
А постiйно маючи бажання, бачиш його результат.
Те й iнше е спiльним,
Вони мають рiзнi iмена, але однаково позначаються.
У сокровенного е ще сокровеннiсть:
Ось звiдки виходить усе витончене.
II
Коли в свiтi дiзнаються, що краса – прекрасна,
негайно з’являеться калiцтво.
Коли в свiтi дiзнаються, що добро – добре, з’являеться зло.
Наявне та вiдсутне одне одного породжують.
Важке i легке одне одного створюють.
Довге та коротке одне одного виявляють.
Високе i низьке одне одного встановлюють.
Музика та голос одне одному вiдгукуються.
Попередне i наступне одне за одним йдуть.
Так буде завжди.
Тому премудра людина вiддаеться справi недii
І втiлюе безсловесне вчення.
Десять тисяч речей створюють – i вiн нiчого не вiдкидае,
Народжують – i вiн нiчим не володiе.
Все звершують – i вiн за це не тримаеться.
Успiхи приходять – i вiн не занурюе себе в них.
Вiн нi в чому не перебувае – i вiд нього нiчого не йде!
III
Не пiдiймайте «гiдних» –
Тодi люди не будуть змагатися.
Не цiнуйте рiдкiснi товари –
Тодi люди не будуть розбишакувати.
Не виставляйте напоказ привабливi речi –
Тодi в людських серцях не буде бентеги.
Ось чому премудра людина, керуючи людьми,
Спустошуе iхнi голови
І наповнюе iхнi животи,
Послаблюе iхнi прагнення
І змiцнюе iхнi кiстки.
Вона завжди робить так, що у людей немае нi знань, нi бажань,
А знавцi не наважуються щось зробити.
Дiй недiею – i в усьому буде лад.
IV
Шлях – порожнеча, що все в собi вмiщуе,
Користуйся нею – i вона буцiмто не переповнюеться.
О, глибочiнь! Предок десяти тисяч речей!
Тупить своi гострi краi,
Розв’язуе своi вузли,
Гамуе свое свiтiння,
Уподiбнюеться своему праху.
Невловиме! Воно неначе iснуе вiчно.
Я не вiдаю, чие воно дитя.
Здаеться, воно передуе Верховному Владицi!
V
Небо i Земля не мають людяностi,
Для них вся тьма речей – що солом’янi собаки.
Премудра людина не мае людяностi,
Для неi всi люди – що солом’янi собаки.
Простiр мiж Небом i Землею
Подiбний до ковальських мiхiв:
Пусте, а не можна його усунути,
Натисни на нього – i з нього вийде ще бiльше.
Хто збирае знання, той скоро стомиться,
То чи не краще триматися серединностi?
VI
Дух, що хилиться додолу, не вмирае;
Це зветься Сокровенною Матiр’ю.
Брама Сокровенноi Матерi
Називаеться коренем Неба та Землi.
