Ворог народу
Генрiк Ібсен
Зарубiжнi авторськi зiбрання
Генрiк Ібсен (1828–1906) – норвезький письменник, творчiсть якого набула свiтового значення. Своi п’еси автор створював у Нiмеччинi й Італii. Персонажi Ібсена, загнанi в жорсткi рамки сюжету, завжди були живими.
П’еса «Ворог народу» була написана 1882 року, але ii сюжет i героi актуальнi й у наш час.
Лiкар мiсцевого курорту – iдеалiст, який занурений у свою справу й абсолютно не звертае уваги на те, якi iнтриги плете його оточення. Проте одного разу вiн виявляе, що на iх курорт надходить заражена вода. Лiкар Стокман вирiшуе через мiсцеву газету надати розголосу цiй обставинi й примусити владу курорту змiнити ситуацiю. Ось тут-то все i почалося…
До збiрки також увiйшла п’еса «Пiдпори громадянства».
Ранiше у видавництвi «Фолiо» вийшли друком збiрки Г. Ібсена «Пер Гiнт», «Ляльковий будиночок» i «Росмерсгольм».
Генрiк Ібсен
Ворог народу
Серiя «Зарубiжнi авторськi зiбрання» заснована у 2015 роцi
Переклад з англiйськоi Веронiки Гладкоi, Катерини Корякiноi
Художник-оформлювач Олена Гугалова-Мешкова
© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015
Ворог народу
Комедiя на 5 дiй
ДІЙОВІ ОСОБИ
Лiкар Томас Стокман – курортний лiкар
Фру Стокман – його дружина
Петра – iхня донька, учителька
Ейлiф, Мартен – iхнi сини
Петер Стокман – старший брат лiкаря, бурмiстр, начальник полiцii, голова Курортноi управи тощо
Мартен Кийл – названий батько Фру Стокман, власник чинбарнi[1 - Кустарне пiдприемство (майстерня) для чинення, обробки шкiри (прим. ред.).]
Говстад – редактор «Народного Вiсника»
Бiлiнг – працiвник газети
Капiтан Горстер
Друкар Аслаксен
Люди на сходi, чоловiки всякого стану, кiлька жiнок i юрба школярiв. Дiя вiдбуваеться в приморському мiстi, у пiвденнiй Норвегii.
Дiя перша
Вечiр. Вiтальня в будинку лiкаря. Не багато, але гарно прибрана й мебльована кiмната. У боковiй стiнi праворуч – двое дверей. Першi дверi до кабiнету лiкаря, а другi – до передпокою. На протилежнiй стiнi навпроти дверей до передпокою дверi до iнших кiмнат. Посеред стiни – грубка. Ближче до авансцени – канапа, над нею – люстро. Перед канапою – овальний стiл, застелений килимом. На столi горить пiд абажуром лампа. У глибинi сцени вiдчиненi дверi до iдальнi. Видно накритий стiл, посеред столу – лампа. Бiлiнг iз серветкою за комiром сидить за столом, Фру Стокман стоiть i простягае йому тарiль з великим кавалком ростбiфа. За столом бiльше нiкого нема. Посуд на столi розкиданий без ладу, як бувае пiсля того, як скiнчили iсти.
Фру Стокман. Ви спiзнились на цiлу годину, пане Бiлiнгу, i тепер вам доведеться задовольнитись холодним м’ясом.
Бiлiнг. Чудове м’ясо, смачне просто надзвичайно!
Фру Стокман. Ви знаете, як точно Стокман дотримуеться певних годин для iжi.
Бiлiнг. А для мене це не мае значiння. Менi навiть здаеться все смачнiше, коли я сиджу отак i iм зовсiм один, i нiхто менi не заважае.
Фру Стокман. Так, так, якщо вiд цього вам здаеться смачнiше, то… (Дослухаеться). А от, мабуть, i Говстад також.
Бiлiнг. Може бути.
Заходить бурмiстр Стокман. Вiн у пальтi, форменому кашкетi й iз палицею.
Бурмiстр. Добридень.
Фру Стокман(заходить до вiтальнi). А, доброго здоров’я? Це ви! Дуже приемно, що ви зазирнули до нас.
Бурмiстр. Ішов повз вас i… (кинувши погляд у iдальню). Але у вас, я бачу, гостi.
Фру Стокман(трохи знiяковiвши). Нi, зовсiм нi. Це випадково. (Поквапливо). Може ви зайдете туди й також з’iсте кавалочок?
Бурмiстр. Я? Нi, дуже вдячний. Гаряча страва увечерi! Нехай бог боронить!.. це не для мого шлунку.
Фру Стокман. Ну, один раз…
Бурмiстр. Нi, нi, дякую! Я не зраджу свого чайку з бутербродом. Зрештою, воно здоровiше так, так i… ощаднiше.
Фру Стокман(усмiхаючись). Не думайте, будь ласка, що ми з Томасом якiсь марнотрати.
Бурмiстр. Ви, братова, нi. Я собi цього i в голову не кладу. (Показуе на кабiнет лiкаря). Його, мабуть, нема дома?
Фру Стокман. Нi, вийшов iз хлопцями трохи проходитись, поiвши.
Бурмiстр. Думають, що це добре для здоров’я? (Прислухаеться). А ось i вiн!..
Фру Стокман. Нi, це не вiн. (Стукають у дверi). Прошу. (З передпокою входить редактор Говстад).
Фру Стокман. А, це пан Говстад, що?..
