«З Берліна мій друг привіз спокійні манери великого міста і трошки сивини на скронях. Його замріяність не виходить за ці межі. І лише хвилинами незрозумілих вечорів його дух буйно розквітає. Мій друг думає образами й фарбами. Він не є художник, бо це слово означає безконечну кількість обріїв. У мого друга один обрій – конкретне думання».


классическая проза

литература 20 века

шкільна бібліотека

рассказы

В листопаді

Майстер корабля

Історія попільниці

Вершники

Роман Ма

Туз і перстень

Байгород

Мамутові бивні

Весна