Англiйська мова. Теорiя i практика. Інфiнiтив
Ричард Грант
Англiйська мова. Теорiя i практика #23
Інфiнiтив – The Infinitive – це двадцять третiй навчальний посiбник з серii Англiйська мова. Теорiя i практика.Освоiвши теоретичний матерiал, представлений в цiй серii i виконавши бiльше 600 вправ для самоконтролю, Ваш словниковий запас складатиметься з бiльше, нiж 6 000 англiйських слiв i виразiв, що дозволить Вам успiшно скласти такi мiжнароднi iспити по англiйськiй мовi, як TOEFL(Test of English as a Foreign Language), IELTS(International English Language Testing System) i iншi.
Ричард Грант
Англiйська мова. Теорiя i практика. Інфiнiтив
Неособистi форми дiеслова – Non-Finite Verb Forms
Форми дiеслова, якi вживаються в ролi присудка речення, називаються особистими (предикативними) формами дiеслова (Finite Forms of the Verb).
Форми дiеслова, якi не вживаються в ролi присудка речення, але можуть входити до його складу, називаються неособистими (непредикативнi) формами дiеслова (Non – Finite Forms of the Verb).
До неособистих форм дiеслова вiдносяться iнфiнiтив (the Infinitive), герундiй (the Gerund) i причастя (the Participle).
Неособистi форми дiеслова не мають граматичних ознак особи, числа i способу, не виражають часу дii (теперiшнього, минулого або майбутнього), а лише вказують на спiввiднесенiсть у часi, тобто чи е виражена ними дiя одночасною з дiею присудка, або передуе йому.
Інфiнiтив – The Infinitive
Інфiнiтив – являе собою неособисту форму дiеслова, яка позначае тiльки дiю, не вказуючи нi особи, нi числа. Інфiнiтив вiдповiдае на запитання: що робити? що зробити?
to read – читати
to speak – говорити
Заперечнi форми iнфiнiтива утворюються шляхом додавання частинки not до iнфiнiтива.
I decided to invite them. – I decided not to invite them. – Я вирiшив iх запросити. – Я вирiшив iх не запрошувати.
Форми iнфiнiтива
Інфiнiтив мае чотири форми в дiйсному (активному) станi i двi в страждальномy (пасивному). Форми страждального стану мають лише простий i досконалий iнфiнiтив перехiдних дiеслiв, тобто дiеслiв, що вживаються з доповненням.
– Простий iнфiнiтив в активному станi – Indefinite – вживаеться, коли дiя, яку вiн висловлюе, вiдбуваеться одночасно з дiею, вираженою дiесловом-присудком в особистiй формi.
Pauline likes to write letters. – Полiна любить писати листи.
I am glad to see you.(одночасна дiя) – Я радий бачити вас.
Щоб показати, що дiя вiдноситься до майбутнього, простий iнфiнiтив вживаеться пiсля модальних дiеслiв may, must, should, ought to i пiсля дiеслiв to expect – очiкувати, to intend – мати намiр, to hope – сподiватися, to want – хотiти i iн.
You may come tomorrow. – Ти можеш прийти завтра.
He must do it immediately. – Вiн повинен зробити це негайно.
You should put on a warm hat. – Тобi варто надiти теплу шапку.
I expect to see you next week. – Я очiкую побачити вас наступного тижня.
I intend to go to the seaside this summer. – Я маю намiр поiхати до моря цього лiта.
I hope to find him at home. – Я сподiваюся застати його вдома.
– Інфiнiтив у продовженiй формi в активному станi – Continuous Infinitive – (to) be + Verb (-ing) – пiдкреслюе тривалiсть дii, одночасноi з дiесловом-присудком i використовуеться, щоб показати, що дii або подii будуть вiдбуватися в момент промови.
There is a nice smell in the kitchen. Ann seems to be cooking something delicious. – В кухнi добре пахне. Здаеться, Аня готуе щось смачне.
I happened to be waiting for the bus when the accident happened. – Так сталося, що я чекав автобус, коли сталася аварiя.
You must be joking. – Ти, напевно, жартуеш.
What is Pauline doing? She must be writing a letter. – Що робить Полiна? Вона, мабуть, пише листа.
– Досконалий iнфiнiтив – Perfect Infinitive – в активному станi: (to) have + Verb (-ed) or Verb (III):
1. Вживаеться для позначення дii, що передуе дii, вираженоi дiесловом-присудком:
I am sorry not to have told you about it earlier. – Менi шкода, що я не сказав вам про це ранiше.
Pauline is glad to have written that letter. – Полiна рада, що написала цей лист.
2. Використовуеться, щоб описати нездiйсненнi дii в минулому часi.
If you had run a bit faster, you would have won. – Якби ти бiг трохи швидше, ти б виграв.
You should have told me you were coming. – Треба було менi сказати, що ти прийдеш.
3. Використовуеться в тих же ситуацiях, в яких використовуеться минулий час, або часи групи Perfect.
I am happy to have left school. (= I am happy that I have left school.) – Я радий, що закiнчив школу.
You seem to have annoyed him. (= It seems that you have annoyed him.) – Здаеться, ти йому досадив.
It is nice to have finished work. (= It is nice that I have finished work.) – Приемно закiнчити роботу.
4. Інфiнiтив у досконалiй формi пiсля модальних дiеслiв must i may висловлюе припущення про те, що дiя вже здiйснилася:
He must have forgotten about his promise. – Вiн, мабуть, забув про свою обiцянку.
I don’t know where he is. He may have left for Toronto. – Я не знаю, де вiн. Можливо, вiн поiхав до Торонто.
5. Пiсля модальних дiеслiв should, ought to, could, might, was/were досконалий iнфiнiтив позначае дiю, яка повинна була або могла б здiйснитися, але в дiйсностi не вiдбулася:
Ben should have seen a dentist. – Бену слiд було б пiти до зубного лiкаря (але вiн не пiшов).
You could have helped him. – Ви могли б допомогти йому (але не допомогли).
