Давня казка

Леся Українка

ДАВНЯ КАЗКА

Ви щасливі, пречистії зорі

Ви щасливі, пречистії зорі,ваші промені – ваша розмова;якби я ваші промені мала,я б ніколи не мовила слова.Ви щасливі, високії зорі,все на світі вам видко звисока;якби я так високо стояла,хай була б я весь вік одинока.Ви щасливі, холоднії зорі,ясні, тверді, неначе з кришталю;якби я була зіркою в небі,я б не знала ні туги, ні жалю.

Давня весна

Промінням грала, сипала квітки,Вона летіла хутко, мов стокрила,За нею вслід співучії пташки!Все ожило, усе загомоніло —Зелений шум, веселая луна!Співало все, сміялось і бриніло,А я лежала хвора й самотна.Я думала: «Весна для всіх настала,Дарунки, всім несе вона, ясна,Для мене тільки дару не придбала,Мене забула радісна весна».Ні, не забула! У вікно до менеЗаглянули від яблуні гілки,Замиготіло листячко зелене,Посипались білесенькі квітки.Прилинув вітер, і в тісній хатиніВін про весняну волю заспівав.А з ним прилинули пісні пташині,І любий гай свій відгук з ним прислав.Моя душа ніколи не забудеТого дарунку, що весна дала;Весни такої не було й не буде,Як та була, що за вікном цвіла.

Хотіла б я піснею стати

Хотіла б я піснею статиУ сюю хвилину ясну,Щоб вільно по світі літати,Щоб вітер розносив луну.Щоб геть аж під яснії зоріПолинути співом дзвінким,Упасти на хвилі прозорі,Буяти над морем хибким.Лунали б тоді мої мріїІ щастя моє таємне,Ясніші, ніж зорі яснії,Гучніші, ніж море гучне.

Давня казка

Може б, хто послухав казки?Ось послухайте, панове!Тільки вибачте ласкаво,Що не все в ній буде нове.Та чого там, люди добрі,За новинками впадати?Може, часом не завадитьІ давніше пригадати.Хто нам може розповістиЩось таке цілком новеє,Щоб ніхто з нас не відмовив:«Ет, вже ми чували сеє!»Тож, коли хто з вас цікавий,Сядь і слухай давню казку,А мені коли не лаврів,То хоч бубликів дай в’язку.

Десь, колись, в якійсь країні,Де захочете, там буде,Бо у казці, та ще в віршах,Все можливо, добрі люде.Десь, колись, в якійсь країніПроживав поет нещасний,Тільки мав талан до віршів,Не позичений, а власний.На обличчі у поетаНе цвіла урода гожа,Хоч не був він теж поганий, —От собі – людина божа!Той співець – та що робити!Видно, правди не сховати,Що не був співцем поет наш,Бо зовсім не вмів співати.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Вы ознакомились с фрагментом книги.

Для бесплатного чтения открыта только часть текста.

Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:

Полная версия книги

Авторизация