Легiон Хронос
Юрiй Володимирович Сорока
Повсякденне життя здаеться нудним, а викладач iсторii вимагае дихати пилом з архiвних полиць? Не подобаються похмурi осiннi пейзажi, а громадський транспорт примушуе втрачати душевну рiвновагу? Обережно! За рогом на тебе можуть очiкувати. Хоча б для того, щоб докорiнно змiнити твое життя й примусити жалкувати за хворими каштанами за вiкном i переповненим автобусом. Втiм, пригода того варта. Ця iсторiя – про звичайного украiнського студента Дмитра Мiщенка, котрому випала можливiсть залишити рамки звичноi для нас реальностi й стати бiйцем Легiону Хронос – спецiального пiдроздiлу, створеного для боротьби з нечистими на руку мандрiвниками у просторо-часовому континуумi. На сторiнках роману читача очiкують приголомшливi подорожi у Часi, пригоди серед подiй минулих епох, а також дружба i щире кохання героiв.
Юрiй Володимирович Сорока
Легiон Хронос
Пролог
Локацiя Легiону Хронос. Поза межами визначення координат часу
Дверi вiдчинились, i на порозi з’явився охоронець. У чорному шоломi з титанокарбону, широкий торс прикритий пластинами важкого бронежилету. Хромовану iмпульсну рушницю легiонер недбало тримав на зiгнутому лiктi лiвоi руки. Марк Светонiй, який саме проглядав файли рапортiв командуючих когортами, здивовано подивився на охоронця крiзь великi окуляри у старомоднiй роговiй оправi. Вiдвiдувачiв вiн не очiкував.
– До вас Префект Преторiя, друже Консул, – вiдчеканив легiонер гугнявим голосом.
Марк Светонiй мовчки хитнув головою. Охоронець вiдступив убiк, пропускаючи до кабiнету людину, постать якоi виблискувала не менше, анiж рушниця в руках легiонера, – максимiлiанiвський[1 - Максимiлiанiвський обладунок – нiмецький лицарський обладунок першоi третини XVI столiття, названий так по iменi iмператора Максимiлiана I, а також з натяком на максимальнiсть захисту.] обладунок вiзитера був вiдполiрований до стану дзеркального сяйва. Прибулий, сповнивши простiр кабiнету бряжчанням металу, пройшов до крiсла навпроти столу i сiв, притримуючи палаш, що висiв у нього при боцi. Марк Светонiй мовчки прослiдкував за вiдвiдувачем, очiкуючи, що той почне розмову першим. Але чоловiк у лицарських латах не поспiшав. Вiн з гуркотом поставив на пiдлогу бiля своеi ноги важкий арме[2 - Арме – закритий тип лицарського шолома, що використовувався у Захiднiй Європi з кiнця XV до середини XVI столiття. Арме вперше було створено в Італii, вiн мав забрало, що пiднiмаеться, а також пiдборiдник, який складався з двох половин.] i заходився витирати обличчя та шию хусточкою. Вiд погляду Марка Светонiя не заховалось те, що на шоломi прибулого було кiлька вм’ятин i вiн був вкритий краплинами запеклоi кровi.
– Ви потрапили у бiйку? – запитав вiн.
– І отримав добрячоi прочуханки, – спокiйно вiдповiв гiсть. – Так завжди. Спочатку Служба Попередньоi Розвiдки заспокоюе даними про вiдносний спокiй у межах координат операцii, а потiм ти виявляеш, що опинився у самому центрi грандiозноi колотнечi. Цього разу, до речi, було не найгарячiше.
– Що ви кажете? – хмикнув Марк Светонiй. Його забавляла ситуацiя.
– Наскiльки я пам’ятаю, СПР е пiдроздiлом Преторiанськоi Гвардii, а отже, пiдпорядковуеться безпосередньо вам, друже Гелiодор. Кому ж як не вам слiдкувати за тим, щоб подiбнi прикрощi не псували нам життя?
Прибулий заграв жовнами, але не вiдповiв на шпильку Консула. Натомiсть пiдняв лiву руку на рiвень очей i натиснув кiлька кнопок на браслетi, що його мав на зап’ястi пiд шкiряним напульсником. Одразу ж прямокутна пластикова панель на столi Марка Светонiя освiтилась зсередини блакитним сяйвом. Консул поглянув спочатку на неi, потiм на Гелiодора.
– Рапорт – це чудово. Але я хотiв би почути вiд вас про все стисло.
Префект Преторiю знизав плечима з виглядом людини, яка не несе вiдповiдальностi за безголовiсть оточуючих.
– Коротко кажучи, завдання не виконано.
– Це прикро, друже Префект.
– Цiлковито з вами згоден.
Марк Светонiй зiтхнув. Вiн i справдi покладав великi надii на цю операцiю. Саме тому вiдрядив керувати нею командуючого Преторiанською Гвардiею особисто. Судячи з усього, не допомiг навiть такий вiдчайдушний крок.
– Ви ж знаете не гiрше за мене – нам потрiбно знищити цю людину! В iншому випадку наслiдки передбачити неможливо!
– На жаль, iснують ситуацii, за яких ми безсилi вплинути на хiд подiй, – холодно зауважив Гелiодор.
– І це ви кажете менi пiсля того як на пiдготовку операцii було втрачено три мiсяцi суб’ективного часу?
– Саме так, – Гелiодор усiм своiм виглядом намагався довести, що Консул не е для нього беззаперечним авторитетом. – І, маю надiю, ви згадаете – ця операцiя не перша з подiбних.
Марк Светонiй спробував взяти себе до рук.
– Ви маете рацiю. Що ж… Якi будуть пропозицii?
– Боюсь, це ще не все.
– Прошу?
– На мою думку, слiд очiкувати контрнаступу.
Марк Светонiй скочив зi свого мiсця i забiгав по кабiнету.
– Але це неймовiрно! Ви приходите до мене, спокiйно повiдомляете, що ретельно спланована акцiя по знищенню КВТП провалилася, а ви досi не знаете, хто такий цей триклятий Острiвецький. Але вам i цього замало!
– Це не моя провина, друже Консул!
– Це провина ваших людей, а отже, й ваша! – категорично заперечив Марк Светонiй.
Гелiодор мовчки проковтнув докiр. Марк Светонiй повернувся за стiл. Було помiтно, що ситуацiя його непокоiла, але, будучи людиною прагматичною, Консул швидко опанував себе.
– Наскiльки велика ступiнь загрози?
– Невiдомо. На мою думку, вони спробують розшукати просторово-часовi координати локацii Легiону. Якщо це iм вдасться, про наслiдки здогадатись неважко.
– І наскiльки вони близькi до своеi цiлi?
– Надто близькi. В них у полонi двое моiх офiцерiв.
– Чорт забирай! – не стримався Марк Светонiй. – Офiцери Преторiанськоi Гвардii в полонi у КВТП! Що може бути гiршим?! Адже у них повний доступ до iнформацii з рiзноманiтними грифами!
– Менi прикро, але все виглядае саме так.
Марк Светонiй зручнiше вмостився у крiслi й забарабанив пальцями по прозорiй кришцi столу.
– Хто цi люди?
– Подружжя Мiщенкiв. Володимир i Галина. З нами три суб’ективних роки. Працювали пiд прикриттям у КВТП. Причини провалу менi невiдомi, але е пiдстави сподiватись, що вони витримають тиск варварiв i не луснуть. Хiба один нюанс…
– Який саме?
– На них можуть натиснути особливо дошкульно. Пiд час вербування ми припустилися помилки.
– Я не хочу чути про помилки, Гелiодоре! За останнiй час ви iх накоiли надто багато!
– Так склалося, i це теж не моя провина, ви знаете. Я перебуваю на посадi Префекта Преторiя лише один суб’ективний рiк.
Марк Светонiй нетерпляче помахав рукою.
– Добре, добре, досить порожньоi балаканини. Розповiдайте, у чому суть проблеми?
– У Мiщенкiв в континуумi залишився син. Вiн громадянин. Є пiдстави вважати, що тиск на них буде вчинено саме через нього.
