Календарно-обрядові пісні – це вікові традиції народної творчості, у яких відображається співоча душа українців. Русалки, святий Миколай, Купало – персонажі з улюблених свят дитинства. Мелодійність, ритмічність, проста лексика, багатство порівнянь – усе це гармонійно поєднано у календарно-обрядових піснях.
«– Вчера, – сказала мне она, – вы оставили у меня в руках два портрета моей сестры М. М., венецианки. Я прошу вас оставить их мне в подарок. – Они ваши. – Я благодарна вам за это. Это первая просьба. Второе, что я у вас прошу, это принять мой портрет, который я передам вам завтра. – Это будет, мой дорогой друг, самое ценимое из всех моих сокровищ; но я удивлен, что вы просите об этом как о милости…
Монолог «У доктора» впервые напечатан под названием «Человек с желудком» в газете «Дер тог», Петербург, 1904.
«Повія» Панаса Мирного – це психологічний роман, різноплановий за проблематикою та образною палітрою***. В центрі твору – проблема тяжкого становища жінки, протиставлення села як осередку чистоти місту як центру розпусти і моральної деградації. Роман є найвідомішим твором автора, написаним у жанрі великої прози, серед яких також «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
«Бысть муж во Злодеевке – жил человек в Злодеевке, местечке, расположенном в округе Мазеповки, неподалеку от Хаплаповичей и Козодоевки, между Ямполем и Стрищем, как раз на той дороге, по которой ездят из Пиши-Ябеды через Печи-Хвост на Тетеревец, а оттуда – на Егупец. И наречен бысть оный муж Шимон-Элиогу – и имя ему было Шимен-Эле, а прозвали его «Шимен-Эле Внемли Гласу» за то, что во время молени…
«Как раз у дверей дома мы встречаем двух сестер, которые входят с видом скорее спокойным, чем грустным. Я вижу двух красавиц, которые меня удивляют, но более всего меня поражает одна из них, которая делает мне реверанс: – Это г-н шевалье Де Сейигальт? – Да, мадемуазель, очень огорчен вашим несчастьем. – Не окажете ли честь снова подняться к нам? – У меня неотложное дело…»