Нiжнотонними:
Буде бiй
Вогневий!
Смiх буде, плач буде
Перламутровий…
Стану я, гляну я —
скрiзь поточки як дзвiночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квiтами-перлами
Закосичена.
Любая, милая —
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вiй!
Смiх буде, плач буде
Перламутровий…
1914
ДЕСЬ НАДХОДИЛА ВЕСНА…
Десь надходила весна. – Я сказав iй: ти весна!
Сизокрилими голубками
У куточках на вустах
iй спурхнуло щось усмiшками —
Й потонуло у душi…
Наливалися жита. – Я сказав iй: золота!
Гнiвно брiвоньки зламалися.
Одвернулася. Пiшла.
Тiльки довго оглядалася —
Мовби кликала: iди!
Почали тумани йти. – Я сказав: не любиш ти!
Стала. Глянула. Промовила.
От i осiнь вже прийшла.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
