– Іа-iа, – ослик помахав головою.
Коли Тетянка пiшла, маленький кошеня наблизився до ослика i запитав:
– А можна вас спитати?
– Іа-iа, – ослик знов помахав головою.
– А ви красивий?
– Тетянка каже, що красивий, – гордо вiдповiв ослик.
– А як стати красивим? – запитав кошеня.
– Красивим треба не ставати, iм треба бути, – сказав ослик.
– А як iм бути?
– Красивим може бути кожен, – додав ослик.
– Навiть страшненький? – здивувався кошеня.
– Навiть страшненький! – пiдсумував ослик.
Кошеня клiпав вiями, нiчого не розумiючи. Ослик збагнув, що вiн переборщив, що маленькому кошенятi треба все детальнiше пояснити.
– Красивим треба бути не зовнi, а в душi, – почав пояснювати Ося, – треба робити хорошi справи, робити вчинки, робити добро.
– Якi добрi справи може робити маленьке кошеня? – перейнявся кошеня.
– Пiдемо, покажу, – запропонував ослик.
Ося i кошеня пiшли до сараю, де Тетянка доiла козу Маню.
– Дивись, коза красива? – запитав ослик.
Кошеня подивився на козу, здивувався, що ж в нiй красивого. Ось мама-кiшка красива, м'яка, пухнаста, добра.
– Слiдкуй, – сказав Ося i вони завмерли в травi.
Подоiвши козу, Тетянка вiддала бабусi бiдончик з молоком, а сама почала розчiсувати Маню.
– Моя красуня, – примовляла дiвчинка, – зараз я тобi заплету косичку. Моя розумниця, Маняша-красуня.
– Зрозумiв? – запитав ослик.
– Нi, – сказав кошеня i знизав плечима.
– Ну, Маня – красуня, тому що дае всiм смачне молоко, – роз'яснив ослик, – зрозумiв?
– Зрозумiв, – задумливо сказав кошеня.
– Пiдемо сюди, – покликав ослик i вони пiшли ближче до сараю.
Бабуся зiбрала яйця, якi знесла строката курочка.
– Розумниця моя, красуня моя, – хвалила бабуся.
– Зрозумiв? – запитав ослик у кошеняти.
– Зрозумiв, – вiдповiв кошеня, – я пiду.
Кошеня пiшов в альтанку, де стояла iхня коробка. «Де я вiзьму молоко? Де я вiзьму яечко? – думав кошеня. – У мене ж нiчого немае».
Пiдiйшовши до альтанки, кошеня побачив, що його сестричка Красунка забилася в куток, а до неi наближаеться величезна страшна ворона.
– Ш-ш-ш, – зашипiв кошеня i кинув на ворону.
Ворона вiдступила, але хотiла клюнути кошеня.
– Ш-ш-ш, – зашипiв кошеня i кинувся до Красунки, щоб закрити ii своiм маленьким тiлом.
– Киш! – пiдiйшов тато та настрахав ворону.
Бабуся спостерiгала всю картину i весело смiялася. Тетянка почула шум i теж прибiгла. Вона побачила, як маленьке кошеня прикривае собою Красунку.
– Ось спритний який, – хвалила бабуся, – ворону вiдiгнав вiд Красунки.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
