«Равлик». Я тебе прошу. Я благаю!
«Сонечко». Ах… Вiдмовити несила!
«Равлик». Я на колiна стати ладен…
«Сонечко». Ах, не треба!.. Я згодна! Згодна я!
«Равлик». Ти згодна? Моему щастю меж немае!
2
(«Всё могут короли» / А. Пугачова)
Лiто. Початок липня. Вечiр. Танцювальний майданчик – «Клiтка» – у центральному мiському парку. Дискотека: гримить музика («АББА», «Бонi М», «Машина часу», Пугачова, Ротару, Антонов i т. п.), блимае свiтломузика, у напiвтемрявi дригаеться-пульсуе-верещить натовп…
Бiля входу до «клiтки» стоiть гурт хлопцiв у спортивних костюмах, кросiвках, – це «пацани зi Схiдноi». У центрi (гурту i уваги) – «король Схiдноi» Матрос i «королевичi» Царик, Щур, Шпрот.
Щур. Щось сумно сьогоднi.
Царик. Хто перший сказав «сумно»?
Шпрот. Щур.
Царик. То, може, почнемо? Га, Щуре?
Щур(граючи бiцепсами). Запросто! Хай тiльки Матрос вiдмашку дасть.
Царик(до Матроса). То що? Влаштуем заворушку?
Матрос. Ще встигнеться.
Царик. Хлопцi знудьгувалися.
Матрос(руба). Я сказав: встигнеться!
Царик. Встигнеться – то встигнеться. Я ж тiльки спитав. Що, i спитати не можна?
Шпрот(вказуючи рукою кудись вiддалiк). О! Мальованка замалювалася!
Щур(потираючи долонi). Клас! Те, що треба! Зараз ми iх…
Царик(збуджено). Розважимося!
Шпрот(граючи бiцепсами). Ну нарештi! То що, Матросе, понеслися?
Матрос. Стоять! Стоять, я сказав!
Щур(здивовано). Щось я не вкурю? У нас, що, iз ними перемир’я?
Матрос. А тобi i не треба вкурювати! І ви теж (до Царика i Шпрота) – не збивайте копита! Ждiть команди. Чи, може, на мое мiсце мiтите? (Щур, Царик, Шпрот заперечливо розмахують руками, трясуть-хитають головами: «Та нi! Нi!..») Отож! Ідiть он краще потанцюйте. Може, заодно шалав якихось пiдчепите, щоб розважитися потiм…
Шпрот. Я профiльтрував уже. Нiчого путнього!
Щур. А путнi тобi нащо? Женитися приспiчило?
Царик. Тобi, Шпроте, якщо женитися – то тiльки на чувi iз двома дiтьми. Щоб вiд армii косанути.
Шпрот. Сам женися! А я вже якось переб’юся…
Матрос. А давай нирки тобi вiдiб’емо. В натурi, стопроцентна гарантiя! Правда, все життя на аптеку вкалувать будеш, зате не забриють нiзащо, навiть якщо предки на колiнах будуть повзати перед военкомом…
Шпрот. Що да, то да… Батi пофiг, та вiн i дома майже не бувае…
Царик. Сказав той, хто бувае!
Шпрот. Ну да… У цьому планi ми з батею оба-цвай… А матура моя спить i бачить, коли мене загребуть…
Щур. Знайома пiсенька. «Може, там iз тебе людину зроблять!» Так? Моi те саме спiвають…
Царик. А моi в iнститут мене зiбралися пхати…
Щур. А ти що?
Царик. А що я? Тодi армiя менi точно не свiтить…
Шпрот. І який це iнститут тебе вiзьме? У тебе ж трiйка на двiйцi одиницею поганяе!
Царик(хизуючись). Застарiла iнформацiя.
Матрос. Щось я не врубився? Ану, колися!
Царик. А що колотися? У моеi тiтки хтось у обкомi е. Туз якийсь. Я й не знаю, хто, та менi й не кажуть…
Матрос. Родак якийсь? Чи так (робить брутальний жест, що означае «статевi зносини»)?
Царик. Не родич – це точно. Бо тодi i батьковi був би… Тiтка ж батьковi сестра…
Щур. Тодi тiльки!.. (Той же брутальний жест).
Матрос. Логiчно! І що?
Царик. Тепер у мене в атестатi все тiльки «добре» i «вiдмiнно».
Щур. Гониш!
Шпрот. Точно! Гонить!
У цей момент до Матроса пiдходить парубiйко (явно: мiлiцейська чи гебешна «шестьорка»). Матрос вiдходить iз ним у сторону.
