Кнуриха. Добридень вам. Чи можна увiйти?
Сестра Марфа. Ідiть, iдiть.
Увiходе Кнуриха i Маруся.
Вихiд III
Кнуриха. Доброго здоров'я вам.
Сестра Марфа. Здоровi були. А що скажете?
Кнуриха. Чи до матушки гуменi доступитися можна?
Сестра Марфа. Ще матушка не виходила з покою. Ще, видно, богу молиться. А ви чого до неi?
Кнуриха. Та в нас дiло; важне дiло. Чи не можна як матушцi переказати, щоб допустила нас до себе на самотi переговорити.
Сестра Марфа. У нас немае самотнiх переговорiв. Матушка гуменя не любить. Вона каже: ми всi Христовi служимо, всi повиннi перед ним повсякчас з чистою душею пристати, перед усiм миром своiми вчинками похвалитися: дивiться, мов, усi, якi ми е, – чи чорнi – то й чорнi, а критися та таiтися нi перед ким не слiд. Бог милосердний усе бачить, вiн наш найвищий судiя.
Кнуриха. Звiсно, ви черницi, йому служите, об йому одному радiете. А ми, миряни – зовсiм iнша рiч. У нас часом як не покриешся з чим – то виплетуть на тебе таке…
Сестра Марфа. Грiх критися, грiх. Скритность – один з семи смертельних грiхiв, що доводять душу християнську до погибелi.
Сестра Серафима(пiдходячи до Марусi, що сумна i блiда стоiть трохи ззаду матерi). Благодать господа нашого Іiсуса Христа будь з тобою, дiвчино. (Хрестить ii). Бачу я по обличчю твоему, блiдому та похмурому, що з сокрушенним серцем прийшла ти до нас. Не крийся, повiдай нам, що учинила еси, живучи в миру? Облегчи свое серце, ослобони свою душу од грiха тяжкого, покайся. Господь милосердний, що всiх до себе приймае i всiм прощае нашi провини, i тебе прийме в своему царствi небесному, аби покаялася перед ним з чистим серцем… (Суворо до неi). Чого ж ти мовчиш? Кажи, що зробила? Може, ти душу християнську запакувала? Дiвчина ти чи молодиця? Кажи!
Маруся тремтячи оступаеться за матiр.
Кнуриха. Це моя дочка. Вона недугувала, нещасна. Ще й досi не оправилася, слаба дуже. Всього боiться, не лякайте ii.
Сестра Серафима(грiзно). А, оступаешся? Ховаешся? Вiд кого ж ти ховаешся? Вiд господа милосердного криешся? Куди ж ти сховаешся? Не сховаешся вiд його ока всевидящего! Кажи, що учинила… Боiшся? Дух темноти погибельний боiться ясного лиця праведного. Да воскресне бог и расточаться вразi его!..
Маруся. Ох! Мамо… мамо. (Схиляючись на матiр, омлiвае).
Кнуриха. Дочко моя, дитино моя! Не лякайся, моя сизая, це люди добрi. (До Марфи). Поможiть, будь ласка, довести менi ii до стiльця. (Марфа помагае Кнурисi усадити Марусю). Чи немае водицi хоч капельки… напитися iй, збризнути…
Сестра Марфа. Я зараз. (Швидко виходе i ввiходе з кухлем води).
Сестра Серафима(сiда собi одсторонь i, перебираючи чотками, вичитуе). Яко исчезает дым… яко тает воск…
Кнуриха(дае води Марусi). Марусю! На, хлесни водицi. Промочи своi уста смажнi. Ач – слаба яка. Казала: пiдождемо, дочко, поти вкрiпишся хоч трохи, так нi. У черницi та й у черницi.
Сестра Марфа. Так вона до нас?…
Увiходе гуменя.
Вихiд IV
Матушка гуменя. Мир вам, сестри. (Марфа i Серафима потупляють голови). Благодать господа нашого Іiсуса Христа будь з вами!
Сестра Марфа i Сестра Серафима. Амiнь.
Кнуриха(шепче до Марусi). Марусю! Марусю! Матушка гуменя,!? – Пiдведися, поклонися iй.
Маруся устае i кланяеться.
Матушка гуменя(до Марфи). Сестро Марфо, що це за люди?
Кнуриха. До вашоi милостi прийшли. З великою просьбою до вас.
Матушка гуменя. З якою?
Кнуриха. Коли дозволите нам на самотi з вами побалакати.
Матушка гуменя(глянувши на iх, переводе очi на Серафиму). А ти, сестро Серафиме, чого?
Сестра Серафима. Милостi прохати, матушко гуменя. Благословiть по миру поскитатися.
Матушка гуменя. Сього року, сестри, нам i в обителi треба буде попрацювати. Предстоiть великий труд господу: мир буде в нас i ми в миру. (Сестра Серафима, похнюпившись, закопилюе губу). Так ти, молодице, хочеш зо мною на самотi побалакати?
Кнуриха. Коли ласка ваша буде нас вислухати.
Матушка гуменя. А то дочка твоя чи родичка?
Кнуриха. Дочка, матушко.
Матушка гуменя(до черниць). Вийдiть, сестри.
Марфа покiрно виходить.
Сестра Серафима(виходячи, скоса дивиться на гуменю, кривить ii). Мир буде в нас i ми в миру! (Виходить).
Вихiд V
Матушка гуменя. Ну, кажи, молодице, яке там дiло у тебе.
Кнуриха. Ми прийшли, матушко, прохати вас – приймiть нас до себе.
Матушка гуменя. Як до себе? У черницi?
Кнуриха. Еге.
Матушка гуменя. Ти вдова чи мужня жона?
Кнуриха. Мужня, матушко.
Матушка гуменя. А як же ти чоловiка одного кинеш?
Кнуриха. А що йому станеться? Вiн старий, i я не молода. Його й добрi люди доглянуть там.
