Том 3. Палімпсести. Таборові записки
Том 3. Палімпсести. Таборові записки
в цiй келii. Так часто я тебе
зову крiзь сон, щоб душу натрудити
повiк незбутнiм молодим грiхом.
Припертий до стiни (чотири мури —
i п’ятого кутка нiяк не знайдеш),
чи не щодень до сповiдi стаю,
та жодноi менi нема покути.
На кожнiм мурi проступае рить
журби твоеi. Посестри – подоби
(нiчний твiй виступ) – в кiлькоро очей
зорять на мене поглядом нiмотним —
дошукуються давньоi душi.
Ти е в менi. І так пробудеш вiчно,
свiчо моя пекельна! У бiдi,
вже напiвмертвий, я в тобi единiй
собi вертаю певнiсть, що живий,
i жив, i житиму, щоб пам’ятати
нещастя щасть i злигоднiв розкошi,
як молодiсть утрачену свою,
жоно моя загублена! Тобою
я запiзнав тi розстанi, якi
нам доля не прощае. За тобою
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
