За це я вас не винувачу:
Наука права – то не мед.
Закон, права, правопорядок —
Все те прийшло до нас у спадок,
Передавалось, як лишай,
Із роду в рiд, iз краю в край.
Страждай, тому що ти нащадок:
Ум – безумом i злом добро стае,
А що у нас природне право е,
Про те нема нiде i згадок.
Учень
Тому, що досi думав сам,
У вас пiдтвердження знайшов я.
Чи не пiти ж на богослов'я?
Мефiстофель
Я б не хотiв зле радить вам.
В науцi тiй обачним треба бути,
Щоб на слизьку дорогу не ступить.
Розлито стiльки в нiй таемноi отрути,
Що трудно нам ii од лiкiв одрiзнить.
Найкраще й тут – одного лиш держiться
І на слова учителя клянiться,
Тодi вам прикростей не знать.
І взагалi, держiться слова,
І в храм пiзнання путь готова.
Учень
Але ж до слiв потрiбно i понять!
Мефiстофель
Авжеж, це так, мiркуючи сумлiнно;
Та де понять не стане, неодмiнно
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
