Брама Расьомон (збірник)
Моміебосі – старовинний чоловічий головний убір у вигляді м’якої шапки з загнутим уперед верхом.
4
Хейан – стародавня назва Кіото й, водночас, позначення епохи в історії Японії з 794 по 1192 р.
5
…часу Мавпи… – за стародавнім японським численням часу за знаками Зодіаку – з 3-ї до 5-ї години дня.
6
Хінокі – кипарисовик, кора якого має світло-коричневий колір.
7
Найдодзьоґубу – сан монаха, який служив у двірцевій каплиці.
8
Будда Аміда (санскр. Амітабха) – один з найшанованіших в Японії будд.
9
Сутра «Каннон-кьо» – один з розділів «Сутри священного лотоса» («Садхармапундаріка»), присвяченої бодисатві Каннон.
10
Мандґлаяна, Шаріпутра – учні Будди.
11
Наґарджуна – засновник Махаянги, головного напрямку буддизму.
12
Асваґхоша – буддійський проповідник, автор «Життя Будди».
13
Шухань – одна з трьох частин Стародавнього Китаю. Лю Сюаньде (160–213) – син імператора, воєначальник.
14
Вішвабхадра – бодисатва, що його зображували верхи на слоні.
15
Ґінкґо – рід вельми незвичних, унікальних, листопадних голонасінних рослин, дерево висотою до 40 метрів.
16
Токуґава – третя династія сьоґунів, військово-феодальних правителів Японії (1603–1867).
17
Каватаке Мокуамі (1816–1893) – японський драматург, що прославився своїми фарсами (кьоґен).
18
Рюка Тейтанекадзу (1807–1858) – японський письменник.
19
Дзендзай Анейкі (1822–1893) – знаменитий японський актор. Відомий як упорядник першого зібрання творів великого японського поета Басьо.
20
Тоей – японський актор.
21
Дандзюро-дев’ятий (1837–1903) – знаменитий актор театру Кабукі.
22
Удзі Сібун (1791–1858), Міяко Сентю, Кенкон Борюсай – японські актори театру Кабукі.
23
Кінокунія Бундзаемон (1672–1734) – багатий торговець, який став прототипом героя п’єси «Едодзакура кійомідзу сейґен», поставленої театром Кабукі 1858 р.
24
Йосівара – квартал будинків розпусти в Едо (тепер Токіо).
25
Дзен – одна з дуже поширених в Японії та деяких інших країнах світу буддійських сект.
26
Фраза з «Кусярон», канону секти Куся, вчення якої проникло в Японію в VII столітті.
27
Четвертий рік Ансей – 1857 р.
28
«Чойс» («Choice reader») – розповсюджений під час навчання Акутаґави підручник англійської мови.
29
Карл П’ятий (1500–1558) – король Іспанії.
30
«Панч» – англійський гумористичний журнал, який існує і понині.
31
Хікаґетьо – вулиця в Токіо, де на той час розташовувалися крамниці лахмітників.
32
Ідзумі-сікібу – видатна поетеса епохи Хайан (976 – 1034).
33
В основі буддійських морально-етичних принципів лежать Три Заповіді – слово, справа, думка – і П’ять Заборон – убивство, злодійство, перелюбство, брехня, пиятика.
34
Есін (942 – 1017) – керівник-настоятель секти Тендай.
35
«Навесні – світання…» – початок знаменитого твору «Записки у головах» Сей Сьонаґон.
36
Так називали васалів, які служили володарю з покоління в покоління.
37
Окубо Хікодза (1560–1639) – протягом багатьох років був відданим васалом сьоґунів, військових правителів Токуґава.
38
Мається на увазі вбивство 1684 р. Хотти Масатосі молодим представником дому Інаба Масаясу.
39
Менцзи (бл. 372–289 до н. е.) – давньокитайський філософ.
40
Ера (роки) Кейтьо – 1596–1615 рр., ера (роки) Кан’ей – 1624–1644 рр.
41
Сімабарське повстання – повстання 1637–1638 рр. у Сімабарі, яке проходило під християнськими гаслами.
42
Амакуса Іротокісада (1621–1638) – керівник повстання, що загинув в останньому бою.
43
Роки Енкьо – 1744–1748 рр.
44
Сьоґун Йосімуне – сьоґун Токуґава Йосімуне (1684–1751), відомий як серйозний реформатор.
45
Роки Ґенкей – 877–884, роки Нінна – 884–888.
46
Ґої – нижчий придворний ранг.
47
Час Змії – з 9-ї до 11-ї години ранку.
48
Час Пса – з 7-ї до 8-ї години вечора.
49
Час Зайця – з 5-ї до 7-ї години ранку.
50
Ханґьоку – ґейша-учениця, яка ще не оволоділа складною майстерністю справжньої ґейші.
51
Юхан Авґуст Стріндберґ (1849–1912) – відомий шведський письменник і публіцист. Оскар Вайлд (1854–1900) – відомий англійський письменник. На початку століття був дуже популярний в Японії серед інтелігенції. Вона захоплювалася не тільки їхніми художніми творами, але і статтями Стріндберґа, в тому числі «Драматургією» (1907–1910), статтями про літературу та мистецтво «Задуми» (1891) і посмертно опублікованою сповіддю Вайлда «De profundis» (1905).
52
«Із глибини» (лат.).
53
Ліхтар-ґіфу – паперовий ліхтар яйцеподібної форми, що виготовлявся у префектурі Ґіфу.
54
…актор театру Тейкоку – актор Імператорського театру.
55
Марумаґе – зачіска заміжньої жінки.
56
В Японії, зазвичай, п’ють зелений чай. Чорний чай, особливо в часи Акутаґави, пили тільки в європеїзованих домах.
57
Пані Хейберґ – дружина письменника і критика Йоганна Людвіга Хейберґа (1791–1860).
58
Міра Зоїла (лат.).
59
Кіносіта Мокутаро (1885–1945) – японський поет, драматург, за освітою лікар.
60
Куме Масао (1891–1952) – японський письменник, друг Акутаґави.
61
«Глас народу – глас божий» (лат.).
62
Сент-Джон Ервін, «Критики» (англ.).
Сент-Джон Ервін (1833 – ?) – ірландський письменник, драматург.
63
Каннон – буддійське божество в Китаї та Японії. Богиня милосердя. Сама – суфікс ввічливості, більш ввічливий, ніж сан.
64
Єпископ Тоба (1053–1140) – монах буддійської секти Тендай, прославився як видатний художник.
65
Під богами мають на увазі богів японської національної релігії Сінто, під буддами – божества буддійського пантеону.
66
Обмін чарками – частина весільної церемонії.
67
Країна мороку – місце, куди, згідно з японською міфологією, відправляють душі померлих.
68
Ідзанаґі – божество, що символізує чоловіче начало, разом із Ідзанамі, що символізує жіноче начало, є прабатьками всіх богів синтоїстського пантеону.
69
Вік богів – назва доісторичного часу в Японії. Згідно з японською міфологією, Японія веде свою історію од «Віку богів», які нібито є прабатьками японських імператорів.
70
За легендою фазан здатен завбачати землетрус.
71
Мається на увазі відома японська казка «Помста краба», в якій розповідається, як краб за допомогою своїх друзів – каштана, оси, морської капусти та ступки – помстився мавпі, що вбила його батька.
72
Червоне сонце на білому тлі – державний прапор Японії.
73
Повість про звільнення від горба – повість «Удзісюї-моноґатарі».
74
Сютен-додзі – знаменитий у середньовічній Японії злодій, який, вирушаючи на грабежі, наряджався чортом.
75
Ібараґі-додзі – підручний Сютен-додзі.
76
Райко (справжнє ім’я – Мінамото Йоріміцу,? – 1021) – полководець, герой багатьох історичних оповідей.
77
«Трицарство» – китайський історичний роман Ло Ґуань-чжуна (1330–1400).
78
«Тайхейкі» – «Сказання про великий світ», один з видатних творів японського героїчного епосу, належить до XIV ст.
79
Дзьорурі – ляльковий театр, який склався в VII ст.
80
Кабукі – класичний японський театр, що виник у XVII ст., в якому й чоловічі, й жіночі ролі виконують чоловіки.
81
Харакірі – у Японії поширений серед самураїв спосіб самогубства – розпорювання живота кинджалом.
82
Едо – до революції (реставрації) Мейдзі (1867 р.) був резиденцією сьоґуна, якому беззаперечно підкорялися самураї. Мається на увазі діяти так, як велить кодекс самурайської честі бусидо.
83
Сімабара та Ґіон – райони будинків розпусти в Кіото в XVII–XVIII ст.
84
Оїсі – великий камінь.
85
Юґірі й Укіхасі – куртизанки з роману Мурасакі Сікібу «Повість про Ґендзі» (Х ст.).
86
Другий рік Темпо – 1831 р.
87
Сікітей Самба (1776–1822) – японський письменник, автор низки гумористичних творів (так званих «коккейбон»), у тому числі «Громадської лазні».
88
«Бабський пучок» – модна на початку XIX ст. в середовищі городян чоловіча зачіска: волосся над лобом і на тім’ї виголювалось, а нижні пасма стягувалися на потилиці в пучок, який складався пополам. Кінці волосся в пучку лишалися розпущеними.
89
Утадзаймон – популярні в народі й поширені на той час пісеньки.
90
«Тьоммаґе хонда» – чоловіча зачіска: волосся над лобом і на тім’ї виголювалось, а на потилиці зв’язувалося в пучок.
91
«Ооїтьо» – поширена на той час у середовищі самураїв чоловіча зачіска: волосся на потилиці стягувалося в щільний пучок, який складався вдвоє та перев’язувався шнурком. Кінчики волосся в пучку вкладались у формі листка дерева ітьо (ґінкґо), який нагадував віяло.
92
«Йосібей якко» – чоловіча зачіска: волосся на тім’ї зав’язувалося щільним пучком, частина якого низько опускалася на потилицю.
93
Мається на увазі традиційна зачіска хлопчика: залишені по боках пасма волосся зв’язувалися на маківці, нагадуючи крила летючої бджоли або бабки.
94
«Меріясу» – ліричні пісні, що виконувалися в театрі кабукі, як правило, без акомпанементу. Були широко відомі в народі.
95
«Йосіконо» – народна любовна пісенька.
96
Такідзава Бакін (1767–1848) – японський письменник, автор авантюрно-пригодницьких романів на сюжети історичних хронік. Роман «Історія восьми псів» (1814) проповідує мораль в дусі конфуціанства.
97
Фунамусі, Кобунґо, Соске – персонажі роману «Вісім псів».
98
«Йоміхон» – один із жанрів японської розповідної прози кінця XVIII – першої половини XIX ст., відповідає жанрові авантюрно-героїчного або лицарського роману в європейській літературі.
99
Ло Ґуаньчжун – видатний китайський письменник XIV ст., автор героїчної епопеї «Трицарство».
100
«Річкові заводі» – роман китайського письменника Ші Найаня, створений у XIV ст. Бакін використав матеріал цього твору в «Восьми псах».
101
Кьоден Санто (1761–1816) – відомий японський письменник, автор багатьох комічних повістей і авантюрно-героїчних романів.
102
Чотирикнижжя та П’ятикнижжя – книги конфуціанського канону.
103
Осоме і Хісамацу – персонажі численних драматичних і белетристичних творів першої половини XIX ст., які розповідають про кохання й загибель доньки осакського купця Осоме і прикажчика Хісамацу.
104
Дзіппенся Ікку (1765–1831) – відомий японський письменник, автор комічних повістей і романів. Кращим його твором вважається роман «На своїх двох по дорозі Токайдо».
105
Сарюкен Індзя (букв.: «Мандрівник, за домівку якому слугують солом’яна накидка та солом’яний бриль») – один з літературних псевдонімів Бакіна.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги