Мудрість за одну хвилину

Чудеса

Був такий чоловік, який перетнув землю й море, аби самому пересвідчитися у надзвичайній славі Майстра.

– Які чудеса творив ваш Майстер? – спитав він одного учня.

– Чудеса – вони бувають різні. У вашій країні вважається чудом, якщо Бог виконує чиюсь волю. В нашій країні сприймають як чудо, якщо хтось виконує волю Бога.

Дорослішання

Учневі, який увесь час проводив у молитвах, Майстер сказав:

– Коли ти вже припиниш спиратися на Бога і стоятимеш на своїх двох ногах?

Учень був шокований почутим:

– Але ж ти сам вчив нас дивитися на Бога, як на Отця!

– Коли ж ти засвоїш, що отець – це не той, на кого ти можеш спиратися, але той, хто позбавляє тебе цієї звички.

Чуйність

– Як я можу відчути свою єдність з творінням?

– Слухаючи, – відповів Майстер.

– А як мені слід слухати?

– Стати тим вухом, яке дослухається до всього, що каже всесвіт. Тієї ж миті, як почуєш, що заговорив ти сам, одразу зупиняйся.

Абсурдність

Майстер узявся полірувати цеглину об долівку кімнати, де його учень сидів у медитації.

Спершу той був задоволений, вважаючи це випробуванням його зосередженості. Але потім, коли звук став нестерпним, учень вибухнув:

– Та й справді, що оце ти робиш? Хіба не бачиш, що я медитую?

– А я полірую оцю цеглину, аби зробити з неї люстро, – відповів на це Майстер.

– Ти збожеволів! Як можна зробити люстро з цеглини?

– Не божевільніший за того, хто хоче навчити медитувати своє «я»!

Ясність

– Не шукайте Бога, – сказав Майстер, – просто дивіться – і все відкриється.

– Але як слід дивитися?

– Щоразу, як поглянете на щось, бачте лише те, що є, і нічого іншого.

Учнів збентежили ці слова, тож Майстер висловився простіше:

– Наприклад, коли ви дивитеся на місяць, бачте місяць і тільки місяць.

– А що ще можна побачити, крім місяця, коли дивишся на місяць?

– Голодний бачить кавалок сиру. Коханець – обличчя своєї коханої.

Релігія

Намісник у одній із своїх подорожей відвідав Майстра, аби висловити йому шану.

– Державні справи не залишають мені часу на багатослівні вчені диспути, – сказав він. – Чи не міг би ти викласти суть релігії однією чи двома фразами для такої зайнятої людини, як я?

– Можу навіть одним словом на благо Вашої Високості.

– Неймовірно! Що ж це за незвичайне слово?

– Мовчання.

– А який шлях до мовчання?

– Медитація.

– Тоді дозволь спитати, що таке медитація?

– Мовчання.

Духовність

Настав «день мовчання», якого Майстер регулярно дотримувався, але о цій порі якийсь подорожній благав Майстра про слово мудрості, що проведе його життєвим шляхом.

Майстер приязно кивнув, узяв аркуш паперу і написав на ньому одне-однісіньке слово: «Усвідомлення».

Відвідувач був спантеличений:

– Щось дуже стисло виходить. Чи можна трохи детальніше?

Майстер взяв у нього аркуш і написав: «Усвідомлення, усвідомлення, усвідомлення».

– Але що ці слова означають? – безпорадно перепитав мандрівник.

Майстер взяв аркуш і написав: «Усвідомлення, усвідомлення, усвідомлення означає УСВІДОМЛЕННЯ».

Пильність

– Чи можу я щось зробити для того, аби стати Просвітленим?

– Не більше, ніж ти можеш зробити, аби заставити сонце встати зранку.

– Тоді для чого ж ті духовні вправи, які ви радите?

– Для того, аби бути певним, що ти не спиш, коли сонце почне вставати.

Присутність

– Де мені шукати Просвітлення?

– Тут.

– Коли воно станеться?

– Воно стається прямо зараз.

– Тоді чому я не відчуваю його?

– Тому що не дивишся.

– На що саме маю дивитися?

– Ні на що. Просто дивись. На будь що, на чому зупиниться твій погляд.

– Чи маю дивитися в якийсь особливий спосіб?

– Ні. Просто дивись.

– Але хіба я не завжди дивлюся, як зазвичай?

– Ні.

– Та чому ж ні?

– Бо ж, щоби дивитися, ти маєш бути тут.

А ти здебільшого деінде.

Глибина

Ось що Майстер сказав одному бізнесменові:

– Як риба гине на сухій землі, так і ти гинеш, коли прив’язуєшся до світу. Риба має повернутися до води – ти маєш повернутися до самотності.

Бізнесмена ці слова приголомшили:

– Чи маю полишити свій бізнес і піти в монастир?

– Ні, зовсім ні. Займайся своїм бізнесом і увійди в своє серце.

Внутрішність

Учень попрохав про слово мудрості.

Ось що відповів Майстер:

– Йди, зачинись в своїй келії, й ти навчиш себе мудрості.

– Але ж у мене немає келії. Я не монах.

– Звісно ж, у тебе є келія. Зазирни всередину себе.

Харизма

Один учень Майстра був юдеєм.

– Яку добру справу маю зробити, аби догодити Богові? – спитав він.

– Та звідки ж мені знати? – відповів Майстер. – Ваша Біблія каже, що Авраам проявляв гостинність, і Бог був з ним. Пророк Ілія любив молитися, і Бог був з ним. Давид правив царством, і Бог був з ним теж.

– Чи є якийсь спосіб, як мені знайти те діло, що призначене саме для мене?

– Так. Знайди найбільшу схильність свого серця і слідуй їй.

Гармонія

Незважаючи на всю свою повагу до традицій, Майстер не дуже шанував закони й умовності.

Одного разу вибухнула суперечка між учнем та його донькою: батько наполягав, аби донька дотримувалася законів їхньої релігії у виборі майбутнього чоловіка.

Майстер відкрито став на сторону дівчини. Коли ж хтось із учнів висловив своє здивування таким вчинком відомого праведника, Майстер відповів:

– Ти маєш зрозуміти, що життя – як музика, що твориться більш почуттям та інстинктом, ніж законами.

Розуміння

– Як мені отримати благодать ніколи не засуджувати ближнього?

– Через молитву.

– Тоді чому я ще не отримав цієї благодаті?

– Тому що не молився в правильному місці.

– А де воно, те місце?

– В серці Бога.

– А як мені туди потрапити?

– Збагнувши, що кожен грішник не розуміє того, що робить, і заслуговує бути прощеним.

Ілюзія

– Як можу досягти Вічного Життя?

– Вічне Життя – тут і зараз. Будь тут і зараз.

– Але зараз я і так перебуваю тут, хіба ні?

– Ні.

– Чому ні?

– Тому що ти не відкинув ще свого минулого.

– Чому маю відкинути своє минуле? Не все в ньому було поганим.

– Минуле слід відкинути не тому, що воно погане, але тому, що воно мертве.

Пророцтво

– Я хочу стати вчителем Істини.

– Ти готовий, що з тебе глузуватимуть, від тебе відвертатимуться, а ти сам голодуватимеш, доки тобі не виповниться сорок п’ять?

– Так, готовий. Але скажи мені: що станеться після того, як досягну сорока п’яти років?

– Ти до всього цього призвичаїшся.

Покращання

Один юнак розтринькав все успадковане багатство. Як зазвичай буває у таких випадках, втративши останній шеляг, він втратив і всіх друзів.

Не знаючи, що робити далі, він звернувся до Майстра і запитав:

– Що зі мною буде далі? У мене немає грошей і немає друзів.

– Не хвилюйся, синку. Запам’ятай мої слова: з тобою знову все буде добре.

Проблиск надії засяяв у очах юнака:

– Я знову буду багатим?

– Ні. Ти звикнеш до злиднів і самотності.

Прагматизм

Учениця планувала свій весільний бенкет і заявила, що примусила свою родину піти проти усталених правил, щоби виказати шану бідним гостям. Тож на цьому бенкеті бідних гостей посадять в голові стола, а багатих – біля входу.

Сказавши це, вона поглянула на Майстра, очікуючи побачити в його очах схвалення.

Той на хвилинку задумався, потім сказав:

– Це було б вкрай невдалим рішенням, моя люба. Таке весілля не принесе нікому радості. Твої родичі нервуватимуть, багаті гості образяться, а бідні гості залишаться голодними, бо ж, сидячі в голові стола, стидатимуться наїстися досхочу.

Невідання

Молодий учень являв такі здібності, що люди звідусіль шукали його порад і дивувалися його вченості.

Коли намісник шукав радника, то прийшов до Майстра й спитав:

– Скажи мені, чи це правда, що отой юнак і дійсно знає так багато, як про нього кажуть?

– Кажучи по правді, – відповів Майстер з посмішкою, – хлопчина читає так багато, що я навіть не знаю, коли він знаходить час, щоби щось знати.

Міфи

Майстер подавав своє вчення в притчах та оповідках, які учні слухали с задоволенням, хоча іноді ледь приховували розчарування, бо ж прагнули чогось глибшого.

Але Майстер був непохитний. На всі їхні протести він зазвичай казав: «Вам ще належить зрозуміти, мої дорогі, що найкоротша відстань між людиною та Істиною – це притча».

А іншого разу сказав так: «Не легковажте простою оповідкою. Втрачену золоту монету знаходять за допомогою копійчаної свічки; найглибшу істину відкривають за допомогою цікавої історії».

Щастя

Якось один учень Майстра прийшов до нього і став просити поради:

– Благаю, допоможи мені, а то я з глузду з’їду. Ми живемо в одній кімнаті: моя жінка, діти, рідня. Нерви у всіх не витримують, ми кричимо, лаємось. Наша кімната – це справжнє пекло.

– Обіцяєш зробити все, що скажу тобі? – подумавши, запитав Майстер.

– Присягаюся, що зроблю все, як ти кажеш.

– Що ж, гаразд, якщо так. Яку худобу маєш і скільки?

– Корову, козу й шестеро курей.

– Забери всіх до кімнати. Хай живуть разом з вами. А потім повертайся через тиждень.

Учень був вкрай розгублений. Але він обіцяв послухатися! Тож забрав худобу до кімнати, в якій жив. А через тиждень перед майстром постала жалюгідна фігура, стогнучи:

– Смерть моя близько! У нас там такий бруд! Сморід! Галас! Ще трохи – і ми всі збожеволіємо!

– Повертайся додому, – сказав Майстер, – і прибери худобу.

Чоловік щодуху побіг додому. А коли повернувся наступного дня, його очі сяяли радістю:

– Як можна не радіти життю! Худобу повернуто в стійло. Наш дім – справжній рай: такий затишний, чистий й просторий!

Медитація

Один учень заснув і побачив уві сні, як увійшов до раю. На свій подив він побачив там Майстра, а з ним інших учнів – вони сиділи, заглиблені в медитацію.

– Оце і є та нагорода, яку отримуємо у раю? – вихопилося в нього. – На землі ми робимо те саме!

І почув голос:

– Дурню! Уважніше придивися до цих людей, що медитують. Думаєш, вони знаходяться в раю? Навпаки – це рай знаходиться в них!

Реалізм

Один картяр якось звернувся до Майстра:

– Вчора застукали, як я махлював, тож партнери по грі побили мене й викинули з вікна. Може, ти порадиш мені, як бути у таких випадках?

Майстер зміряв його поглядом й відказав: – Якби я був на твоєму місці, то з цього самого дня грав би тільки на першому поверсі.

Така відповідь здивувала Майстрових учнів:

– Чому ти не порадив йому покинути азартні ігри? – зажадали вони відповіді.

– Бо ж знаю, що він цього не зробить, – такою була проста, але сповнена мудрості відповідь Майстра.

Розмова

Учневі кортіло переказати Майстрові чутку, щойно почуту на базарі.

– Зачекай-но хвилинку, – сказав Майстер. – Оте, що ти надумав розповісти нам, це правда?

– Не певен, що це правда.

– Воно корисне?

– Ні, в цьому немає ніякої користі.

– Може, ота чутка смішна і якось нас розважить?

– Ні, аж ніяк.

– Тоді навіщо нам її вислуховувати?

Духовне полегшення

Майстер додержувався думки, що немає поганих слів, якщо їх вживати у відповідних обставинах.

Коли йому сказали, що один з його учнів схильний до лайки, Майстер зауважив:

– Недарма кажуть, що лайка так полегшує душу, як не здатна жодна молитва.

Плітка

Один учень відкрився Майстрові у своїй поганій звичці повторювати плітки.

На це Майстер відповів з лукавою посмішкою:

– Не такий вже гріх повторювати, якщо не прикрашуєш почуте.

Рухи

Учням, що завжди просили слів мудрості, Майстер сказав таке:

– Мудрість не виказує себе в словах. Вона проявляє себе у дії.

Та коли побачив, як його учні завзято кинулися до роботи, він розреготався і сказав:

– Це не дії. Це рухи.

Ув’язнення

– Ти такий гордий своїм розумом, – сказав Майстер одному учневі, – що нагадуєш в’язня, який пишається великим розміром своєї тюремної камери.

Єднання

– Як досягти єднання з Богом?

– Чим більш стараєшся, тим більшу відстань створюєш між Ним та собою.

– А як подолати цю відстань?

– Зрозуміти, що її не існує.

– Чи не означає це, що Бог і я – одне?

– Не одне. Навіть не двоє.

– Як це можливо?

– Сонце і його світло, океан і хвиля, співак і його пісня – не одне. І не двоє.

Розрізнення

Покинутий коханець сказав Майстру:

– Вже раз обпікся. Більше ніколи не закохуватимуся.

На що Майстер відповів:

– Ти ніби той кіт, котрий обпікся, скочивши на плиту, й тепер обходить її стороною.

Автоматизм

Майстер якось запитав своїх учнів, що важливіше – мудрість чи дія. Учні були одностайні:

– Звісно, дія. Яка користь із мудрості, яка не виявляє себе у дії.

Відповідь Майстра була така:

– А яка користь із дії, яка походить від непросвітленого серця?

Поклоніння

Учневі, занадто запопадливому, Майстер сказав:

– Світло відбивається від стіни. Навіщо шанувати стіну?

Будь уважний до світла!

Уникання

Якийсь турист роздивлявся в храмі портрети колишніх Майстрів, і зауважив таке:

– Чи лишився ще на цій землі хоч один справжній Майстер?

– Є такий, – сказав на це гід.

Тоді турист випрохав аудієнцію у Майстра, яку почав з запитання:

– Чи є ще великі Майстри, і де вони?

– Подорожній! – вигукнув Майстер.

– Так, пане! – шанобливо відповів турист.

– А де ТИ?

Доля

Одній жінці, котра скаржилася на свою долю, Майстер сказав:

– Свою долю твориш ти сама.

– Певно вже, що не від мене це залежало, стати жінкою!

– Народитися жінкою – це не доля. Це призначення. Як ти сприймаєш те, що народилася жінкою, і як розпорядишся цим – оце і є доля.

Переродження

– Назавжди відкинь своє минуле й будь просвітленим, – сказав Майстер.

– Я це роблю, але поступово.

– Поступово зростають. Просвітлення —миттєве.

Пізніше Майстер пояснив:

– Зробіть стрибок! Прірву не можна подолати у кілька стрибків.

Сновидіння

– Коли я буду просвітленим?

– Коли бачитимеш, – сказав Майстер.

– Бачитиму що?

– Дерева, квіти, місяць і зорі.

– Але я бачу їх щодня.

– Ні. Те що ти бачиш, це паперові дерева, паперові квіти, паперовий місяць і паперові зорі. Бо ти живеш не в реальності, а у своїх словах і думках.

І додав спокійно, щоб вже не залишалося ніяких сумнівів:

– Шкода, але ти живеш паперовим життям, проте і помреш паперовою смертю.

Трансформація

Учневі, якій вічно скаржився на інших, Майстер сказав: «Якщо ти прагнеш миру та спокою, намагайся змінити себе, а не інших людей. Куди простіше захистити свої стопи капцями, ніж огорнути килимом усю землю».

Реакція

Майстра запитали, за яким критерієм він відбирає своїх учнів. Відповідь була така: «Я дію принижено й смиренно. Тих, хто поводиться зверхньо, бачачи мою смиренність, я негайно спроваджую. Тих, хто виказує покірність у відповідь на мою сумирність, я спроваджую з неменшою швидкістю».

Філософія

Один відвідувач, перш ніж пристати в учні Майстрові, забажав від нього запевнень:

– Чи можеш ти відкрити мені мету людського життя?

– Ні, не можу.

– Ну, тоді хоча б його сенс?

– Не можу.

– Можеш вказати мені на природу смерті і життя по той бік могили?

– Не можу.

Відвідувач пішов собі, глузуючи з нього.

Учні були розчаровані з того, що їхній Майстер постав в такому непривабливому світлі.

Втішаючи їх, Майстер відказав:

– Що з того, що ти осягнув природу і сенс життя, так і не скуштувавши його? Як по мені, то краще вже з’їсти того пирога, ніж вічно думати про нього.

Учнівство

Одному відвідувачеві, який просився Майстрові в учні, той відповів:

– Живи у мене, але не ставай моїм послідовником.

– Тоді чиїм послідовником я маю стати?

– Нічиїм. Щойно почнеш слідувати за кимось, одразу перестаєш слідувати за істиною.

Сліпота

– Чи можу стати твоїм учнем?

– Ти ходиш в учнях лишень тому, що твої очі закриті. Щойно відкриєш їх, як побачиш на власні очі, що вчитися чомусь у когось немає потреби.

– Навіщо ж тоді потрібен Майстер?

– Щоби заставити тебе побачити його непотрібність.

Медитація

– Чому потребуєте Майстра? – запитав якийсь відвідувач у одного з учнів.

– Воді, щоби закипіти, потрібен посуд, як посередник між вогнем і нею, – відповів той.

Виживання

Кожного дня учень задавав одне і те ж питання:

– Як мені знайти Бога?

І щодня отримував ту ж саму таємничу відповідь:

– Прагнучи Бога.

– Авжеж, я прагну Бога усім своїм серцем! То чому й досі не знайшов його?

Одного разу Майстер і той учень купалися в річці. Майстер занурив його голову під воду й тримав доти, поки бідний хлопчина не рвонувся з усієї сили.

Наступного дня Майстер першим почав бесіду:

– Чому ти так рвонувся, коли я тримав твою голову під водою?

– Тому що потребував повітря.

– Коли отримаєш благодать щосили рвонутися до Бога, як ти рвався до повітря, ти знайдеш Його.

Залежність

Учневі, який надто покладався на книжки, Майстер сказав:

– Один чоловік прийшов на ринок із списком покупок і загубив його. Коли ж, на свою велику радість, знайшов той список, то уважно його перечитав, зробив усі закупи, звіряючись із списком, а потім викинув його, як непотрібний папірець.

Схованка

Майстер став легендою ще за життя. Казали, що якось Бог звернувся до нього за порадою:

– Я хочу зіграти в хованки з людством. Запитав у своїх ангелів, де б найкраще сховатися. Одні казали, що в глибині океану. Інші – на вершечку найвищої гори. Ще хтось радив на зворотному боці Місяця чи на далекій зірці. А що ти запропонуєш?

Відповідь Майстра була такою:

– Сховайся в людському серці. Це останнє місце, про яке вони подумають!

Ненасильство

У одному селі змія перекусала стількох людей, що мало хто наважувався виходить в поле. Та святість Майстра була такою, що, за переказами, він приручив ту змію й переконав вправлятися у практиці ненасильства. Не пройшло багато часу, як селяни з’ясували, що змія не причинить їм ніякої шкоди. Вони почали жбурляти в неї каміння й тягати за хвоста.

Однієї ночі ледь жива змія приповзла до Майстрового дому, аби пожалітися йому.

На те Майстер відповів:

– Дорогенька, ти перестала лякати людей – от і маєш!

– Та чи не ти навчив мене практикувати ненасильство?

– Я сказав тобі перестати шкодити людям, але ж не перестати сичати на них!

Відволікання

Серед учнів вибухнула суперечка щодо того, яка задача найскладніша з усіх: записати Писання, відкрите Богом, збагнути відкрите Богом у Писаннях чи пояснювати Писання іншім, збагнувши його.