– Ви не чули, звiдки родом його перша дружина?
– Вiн казав, що вона була шведкою та померла вiд тифу за рiк до нашого знайомства.
– Не можете пов’язати його минуле з якоюсь конкретною мiсциною в Америцi?
– Інодi вiн розповiдав менi про Чикаго, яке знав дуже добре. Вiн багато мандрував свого часу.
– Вiн не цiкавився полiтикою?
– Нi, полiтика була йому байдужа.
– У вас немае пiдстав вважати, що вiн був злочинцем?
– Я не зустрiчав людини, чеснiшоi за нього.
– Ви не помiчали в ньому чогось дивного, коли жили разом у Калiфорнii?
– Вiн уникав людних мiсць. Ось чому я ще тодi подумав, що вiн когось боiться. Пiсля його раптового вiд’iзду до Європи я в цьому вже не сумнiвався. Мабуть, вiн отримав тодi якесь застереження. Через тиждень пiсля його вiд’iзду про нього питали якiсь шестеро чоловiкiв.
– Як вони виглядали?
– Брутальнi на вигляд.
– Цi люди були калiфорнiйцями?
– Не думаю, але, певна рiч, вони були американцями. На гiрникiв не схожi. Словом, не знаю, хто вони такi.
– Це сталося шiсть рокiв тому?
– Атож.
– А до цього ви з Дугласом прожили в Калiфорнii п’ять рокiв. Тож невiдома нам iсторiя сталася не ранiше, нiж одинадцять рокiв тому?
– Напевно.
– Це, мабуть, винятково запекла ворожнеча, якщо вона протривала досi й завершилася таким сумним фiналом.
– Гадаю, це була якась похмура справа, що кидала тiнь на все його життя. Спогад про неi нiколи не полишав його.
– Але якщо чоловiк знав, що над його головою зависла смертельна небезпека, то чому не звернувся до полiцii?
– Імовiрно, вiд цiеi небезпеки нiхто не мiг його захистити. Не випадково вiн усюди ходив озброений. Але тiеi ночi був уже у халатi. Оскiльки мiст пiдняли, вiн вважав, що перебувае в безпецi.
– Я хотiв би точнiше розiбратися в часовiй послiдовностi, – промовив Мак-Дональд. – Шiсть рокiв тому Дуглас залишив Калiфорнiю. Ви вiдбули за ним наступного року?
– Авжеж, наступного.
– Якщо вiн був одружений п’ять рокiв, то ви повернулися в Англiю ще до весiлля?
– За мiсяць до вiнчання. Я був його дружкою.
– А ви були знайомi з мiсiс Дуглас до шлюбу?
– Нi, адже я тодi жив не в Англii.
– Але пiсля цього ви часто ii бачили?
– Я часто бачив Дугласа, – Беркер холодно зиркнув на детектива. – Якщо ж зустрiчався з нею, то лише тому, що неможливо навiдувати приятеля, уникаючи контакту з його дружиною. Якщо ви припускаете, що…
– Я нiчого не припускаю, мiстере Беркер. Ставлю лише тi запитання, якi потрiбнi, щоб збагнути справу. Мiстер Дуглас схвалював вашу дружбу з його дружиною?
Беркер зблiд, як сметана.
– Прошу не питати мене про таке! – крикнув вiн. – Як це стосуеться справи, яку ви розслiдуете?
– Я змушений повторити свое запитання.
– А я вiдмовляюся вiдповiдати.
– Ви маете право вiдмовчуватися, але ваша вiдмова i е вiдповiддю.
Беркер iз хвилину помовчав. У його чорних очах читалася велика напруга думки. Несподiвано вiн усмiхнувся.
– Врештi-решт, джентльмени, ви справдi лише виконуете свiй обов’язок, i я не можу перешкоджати вам. Прошу тiльки не дошкуляти мiсiс Дуглас всiма цими запитаннями. На ii долю й так припало достатньо смутку. Змушений визнати, що бiдний Дуглас мав один-единий недолiк – ревнощi. Вiн любив мене й обожнював свою дружину. Хотiв, аби я приходив сюди й навiть часто посилав за мною. Але коли вiн бачив, як його дружина по-дружньому розмовляла зi мною, вiн неодноразово втрачав самовладання й навiть мiг образити. Й, однак, нiхто у свiтi не мав бiльш люблячоi, вiрноi дружини та вiдданого приятеля, нiж я.
– Ви ж знаете, що обручку вбитого зняли з його пальця?
– Начебто так.
– Що хочете сказати цим «начебто»? Це ж безсумнiвний факт.
Беркер уперше виглядав розгубленим i збентеженим.
– Коли я сказав «начебто», то, власне, хотiв пiдкреслити його непевнiсть. Адже не виключено, що Дуглас сам зняв перстень.
– Проте зникнення каблучки вказуе на те, що мiж шлюбом Дугласа та злочином е певний зв’язок.
Беркер стенув плечима.
– Не бачу жодного зв’язку, – заперечив вiн. – Але якщо ви натякаете, що це кидае тiнь на репутацiю мiсiс Дуглас, то… – очi чоловiка гнiвно блиснули, але вiн зусиллям волi стримав себе, – то ви на хибному шляху.
– Бiльше запитань не маю, – холодно сказав Мак-Дональд.
– А в мене е, – зауважив Шерлок Голмс. – Коли ви увiйшли в кiмнату, там горiла лише свiчка на столi, правильно?
– Так.
– І при ii свiтлi ви побачили все, що сталося в кiмнатi?
