Казки добрих сусідів. Караванбаші. Туркменські народні казки
Купив Маммедджан на базарі тканину і сказав своїй дружині:
– Дівчина не вміє шити сукню, поший ти.
– Нехай шиє сама! – відповіла дружина. – Що, у неї рук немає?
Маммедджан відніс ханові намисто, а на зворотному шляху запропонував одній старій:
– Тітонько, приходь до нас шити сукню. Дамо тобі кілька кранів[13].
– Добре, синку, – відповідала стара.
Прийшла вона до Маммедджана додому, взяла тканину і ножиці, та замість тканини розрізала собі руку. Тоді пішла стара до хана, показала йому руку і сказала:
– Хан-ага, ти знаєш новини – раніше у Маммедджана була одна дружина, а тепер стало дві. І ось поглянь: задивилася я на їхню красу і не помітила, як порізала руку.
– Ідіть покличте Маммедджана! – наказав хан.
Маммедджана покликали, і хан сказав йому.
– Маммедджане, ти маєш добути мені молоко левиць і тигриць. Це ліки для моєї матері. Даю тобі три дні. Якщо не добудеш – обов’язково тебе страчу!
Маммедджан повернувся додому сумний-пресумний.
– Чому ти пригнічений? – запитала його пері.
– Хан велить мені добути молоко левиць і тигриць, – відповідав Маммедджан.
Тоді пері сказала:
– Хіба через це плачуть? Іди у таке-то місце: там лежить старий лев із скалкою в лапі. Ти візьми із собою щипці і шило, підкрадися тихенько і витягни скалку. Потім сховайся, і що б лев не говорив, не показуйся. Тільки тоді, коли прокаже ім’я Сулеймана[14], ти можеш вийти, і він виконає все, що тобі треба.
Як було сказано, Маммедджан вирушив туди, підібрався до лева і витягнув з його лапи скалку.
– Гей, хто це? Ти помреш! – крикнув лев.
Та відповіді не було. Тоді нарешті лев промовив ім’я Сулей- мана, і Маммедджан підійшов до нього.
– Ну, чоловіче, – заговорив лев, – ти зробив для мене таке добре діло. Проси тепер, що тобі треба, я все виконаю.
– Мені треба левине молоко, – сказав Маммедджан.
Тут лев крикнув: «Шір![15]» – і з’явилася зграя тигрів. Потім він крикнув: «Пелен!» – і з’явилася зграя левів. Лев дав Маммедджанові два бурдюки і сказав:
– Наповнюй.
Маммедджан наповнив обидва бурдюки і нав’ючив по одному на тигра і лева. Старий лев послав з Маммедджаном ще кілька хижаків і наказав їм:
– Коли проведете його, повертайтеся назад.
Маммедджан швидко дістався до міста. Люди, побачивши його, розбіглися і сповістили про все хана. Той вийшов назустріч Маммедджанові і закричав:
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Примечания
1
У давні часи в Туркменії існував звичай: якщо у сім’ї довго не було дітей і, нарешті, народжувалась дівчинка (за звичних умов істота небажана в туркменській сім’ї), то батьки, радіючи появі дитини, розвішували всередині кибитки по стінах її різноманітні фігурки, зроблені з білої вати. (Звідси, очевидно, походить ім’я героїні казки: Ак-памик, Акпамик – біла вата.) Деякі фігурки робилися з кольорових ганчірок. (Їхні обриси використовувалися у килимовому орнаменті.) Поміж таких фігурок інколи розвішувалися і ляльки. У більш давні часи лялька, можливо, вивішувалася і над дверима. Можна припустити, що даний звичай генетично пов’язаний з материнським родом і лялька вважалася духом-покровителем жінок. Такі духи – Емагендер – у вигляді примітивних ляльок вшановуються ще й нині у текемутів, шорців та інших тюркських народностей. У Китаї також існував звичай вивішувати при народженні дівчинки ляльку.
2
За давнім звичаєм, дівчата і жінки поселення нерідко збиралися разом, щоб спільно швидко що-небудь зшити, спрясти тощо. Найчастіше все це робилося перед весіллям.
3
Ковурга – смажена пшениця, національна їжа туркменів.
4
Ак-Мая – біла верблюдиця. «Ак Маянин сюйді» (буквально «молоко білої верблюдиці») – одна з туркменських назв Молочного Шляху (Чумацького Шляху).
5
Гарбуз, видовбаний і висушений у вигляді посудини.
6
Святий Бахаветдін (Бахауддін) – дух-покровитель верблюдів. За туркменськими оповідками, валун поблизу усипальниці Шівлан-баба біля міста Кара-Кали був верблюдом святого. Бахауддін – реальна історична особа, засновник ордена дервішів «Накшбандія» (ХІV ст.). Вважався покровителем гончарного ремесла в Хорезмі.
7
«Хук хак!» (араб. букв. «він бог», «він істина») – вигук дервішів.
8
Пастухи Туркменії, які займалися відгінним скотарством, більшу частину часу були відірвані від своїх родин. Робота пастуха вважалася важкою (вони жили в землянках і куренях, подовгу буваючи під відкритим небом і страждаючи від спеки, дощів та морозу) і небезпечною (постійно доводилося захищатися від хижих звірів та грабіжників).
9
Маммед-джан – букв. «дорогий Маммед», тут лагідне звертання. З іменем юнака Маммедджан утворює гру слів.
10
Овмач – їжа із розім’ятих у маслі шматочків гарячої перепічки.
11
«Я пірім Весел гара!» – ймовірно, спотворена суфійська формула; у казці використовується як закляття.
12
Пері – красуня.
13
Кран – перська срібна монета, одна десята частина тумана (туман – перська золота монета).
14
Сулейман – біблійний цар Соломон, який, за численними легендами, розповсюдженими у народів мусульманського Сходу, був наділений владою над усіма чарівними силами. Окрім того, він розумів мову птахів і звірів, був надзвичайно мудрим і багатим. Ім’я Сулеймана, який за релігійною традицією вважався правовірним і був пророком Аллаха, увійшло в Коран, чим і пояснюється його популярність на мусульманському Сході.
15
«Шір!» – перс. «лев»; «пелен» чи «пеленг» – перс. «барс, леопард», туркмен. «тигр».
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги