Забувши про все, люди вдивлялись у прозору воду, а там, з плином корабля, пiдводнi сади розгорталися в розкiшному розмаiттi кольорiв i барв, у невичерпному багатствi вiдтiнкiв, якi залежали вiд глибини води. То вони ледь вгадувались у напiвтемрявi прозорими блакитними, червоними i смарагдовими тiнями, то виступали зовсiм близько до поверхнi, набираючи дивовижно яскравого та чистого забарвлення». Такий опис пiдводного життя е в романi вiдомого письменника-фантас-та Івана Єфремова. Роман мае назву «На краю Ойкумени», i в першiй його частинi, яку ми щойно цитували, йдеться про подорож давньоегипетських мандрiвникiв далеко на пiвдень уздовж Африканського континенту. Описане письменником явище можна i нинi спостерiгати в Червоному морi i в деяких iнших морях нашоi планети. Але героi Єфремова, мабуть, дуже б здивувалися, коли б дiзналися, що баченi ними чарiвнi пiдводнi сади утворенi не рослинами, а тваринами. Мине кiлька тисячолiть, i вченi ретельно вивчать цих тварин, давши iм аж нiяк не поетичну назву – Кишковопорожниннi.
Приклади променевоi симетрii у витворах природи – зверху донизу: медуза, губка у поперечному розрiзi, полiп
Кишковопорожниннi, як i губки, належать до двошарових тварин. Мешкають вони теж у водi – морськiй i прiснiй. Розмiри iхнi невеличкi – подiбнi до розмiрiв губок. Як i губки, кишковопорожниннi бувають одиночнi або ж утворюють колонii, су-перорганiзм. Найбiльш вiдомий зразок життедiяльностi такого суперорганiзму – кораловi рифи.
Рiзнi полiпи
Кишковопорожнинним притаманний такий самий тип симетрii, як i губкам, – радiальний. Тобто в поперечному розрiзi тiло кишковопорожнинних схоже або на коло, як у губок, або на багатопроменеву зiрку.
Створюючи кишковопорожнинних, природа дещо ускладнила «конструктивну схему». Тiло кишковопорожнинних, як i в губок, схоже на келих. Але е два «варiанти виконання».
Перший – полiпи. Вони прикрiпленi до дна чи до якоiсь iншоi поверхнi (наприклад до скелетiв померлих уже полiпiв, як то бувае на коралових рифах).
Другий – медузи. Це варiант, пристосований до руху. Проте не до активного руху, а до пасивного дрейфу – за плином води, iнодi за вiтром, як у фiзалii, що дiстала в морякiв специфiчну назву «португальський вiйськовий кораблик» (ви бачите, що порiвняння з галузi вiйськовоi технiки не нам першим спало на думку, треба ще зауважити, що цей кораблик не один органiзм, а колонiя; про ii будову, вельми схожу з конструктивною схемою справжнього вiтрильника, ми згодом ще поговоримо).
Медуза
Форма келиха в полiпiв подiбна до форми келиха у губок. У медуз це скорiше не келих, а глибока сковорода з кришкою, яка мае отвори. Будову тiла губок ми порiвнювали зi старовинною гарматою. Навiть для них це порiвняння дуже приблизне – принципова схема гармати досить примiтивна. Для кишковопорожнинних пасуе порiвняння з пристроями бiльш складними. Можливо, навiть з такими, якi iснують поки що лише в уявi пись-менникiв-фантастiв та ще в задумках iн-женерiв-конструкто-рiв, якi у творах цих письменникiв часто знаходять цiкавi для себе iдеi. Як можуть виглядати такi пристроi? Згадаемо про радiальну симетрiю тiла кишковопорожнинних. Найпростiше сказати, що радiальна симетрiя – це коли з усiх бокiв усе однакове. Така будова мае сенс, коли з будь-якого боку можна одержати необхiдну iжу (як тi губки, котрi смокчуть собi воду, що iх оточуе, фiльтруючи з неi поживнi частинки). Кишковопорожниннi не фiльтрують воду, вони активно вихоплюють з неi здобич, здебiльшого здобич живу. Здобич ця часто бувае близькою за розмiрами до самого «мисливця». Зауважимо, що «мисливець» не мае можливостi шукати здобич. Вiн нiби сидить у засiдцi (полiп) або ж пливе без весел за течiею на човнi (медуза) й чатуе на здобич, яка може з’явитися з будь-якого боку.
Колонiя полiпiв
Загальна площа всiх коралових споруд у Свiтовому океанi перевищуе 27 млн кв. км. Площа ж коралових островiв, разом з рифами, якi виступають з води пiд час вiдпливу, становить 8 млн кв. км, що трохи перевищуе площу Австралii.
Тож з будь-якого боку повинна бути напоготовi мисливська зброя. За зброю для полювання кишковопорожнинним правлять щупальця, якi оточують iхне тiло з усiх бокiв. Щупальця мають жалкi клiтини. Цi жалкi клiтини з силою викидають отруйнi нитки, що паралiзують здобич. Тобто кишковопорожниннi ( iх iнодi називають ще жалкими) е досить активними хижаками. Активними – всупереч обмеженим можливостям для пересування полiпiв, та й медуз також (якщо вести мову про пересування в певному напрямку для досягнення мети). Про додатковi можливостi деяких кишковопорожнинних активно рухатися, таких як актинiя або щойно згаданий «португальський вiйськовий кораблик», ми розповiмо згодом.
Жалкi клiтини кишковопорожнинних: злiва – у станi «напоготовi», справа – приведена до дii
Проте слiд зауважити, що цi тварини бiльше схожi на стацiонарнi, прив’язанi до певного мiсця або дрейфуючi за вiтрами i течiями технiчнi пристроi.
Так крокуе гiдра – полiп з наших прiсних водойомiв
Спадае на думку порiвняння з космiчними станцiями, що «пливуть» у космосi разом з великими i малими планетами, на зразок медуз в океанi, або, як полiпи, мають свое стацiонарне постiйне мiсце на поверхнi Мiсяця, Марса, Венери. Цi космiчнi станцii збирають наукову iнформацiю i передають ii вченим за допомогою антен. Кишковопорожниннi за допомогою, зокрема, «антен»-щупаль-цiв теж збирають iнформацiю, щоправда, не наукову, а потрiбну для полювання на здобич (на зразок озброених всiма досягненнями технiки майбутнього космiчних пiратiв з фантастичних вiдеосерiалiв).
Отже, порiвняно з типом Губки тип Кишковопорожниннi е вже дещо складнiшою «конструктивною розробкою».
Вона мае бiльшi можливостi, що забезпечуеться якiстю «конструктивних матерiалiв i комплектуючих деталей». Як i в губок, тiло кишковопорожнинних побудоване з двох шарiв клiтин i неклiтинного шару мезоглii мiж ними. Але до цiеi «конструкцii» внесенi суттевi змiни. «Матерiали й комплектуючi деталi», якi використанi для створення типу Кишковопорожниннi, найкраще показати на прикладi гiдри – невеличкоi (розмiром менше одного сантиметра) тварини, що мешкае в наших прiсних водах.
Схема життевого циклу кишковопорожнинних: 1 – полiпи з бруньками, 2 – медуза, 3 – яйце, 4 – личинка
У зовнiшньому шарi тiла гiдри переважають шкiрно-м’язовi клiтини. За рахунок цього можливий ii активний рух.
Брунькування прiсноводного полiпа (гiдри)
Рухом керують нервовi клiтини, що пов’язанi мiж собою i утворюють нервову систему. Нервова система здiйснюе збирання та обробку iнформацii, потрiбноi для полювання й самозбереження. У внутрiшньому шарi е залозистi клiтини. Вони видiляють у порожнину тiла гiдри травний сiк. За допомогою цього соку в порожнинi вiдбуваеться травлення, що е новим «конструктивним рiшенням». Але зберiгаеться i внутрiшньоклiтинний спосiб перетравлення iжi. Для цього е травнi клiтини, якi захоплюють шматочки здобичi й перетравлюють iх у себе всерединi. Це старе «конструктивне рiшення». Воно було ще в найпростiших – перших тварин, сконструйованих природою. Цей Великий конструктор, створюючи для царства Тварин подальшу свою розробку – тип Губки, не мудрував, а використав систему травлення, вiдпрацьовану на найпростiших. А ось уже для типу Кишковопорожниннi природа розробила новий спосiб травлення, який вiдбуваеться в порожнинi тiла. Та водночас зберегла i старий, внутрiшньоклiтинний – для надiйностi. Подiбнi приклади вiдомi i людям-конструкторам. Ось один iз таких прикладiв: перший пароплав з’явився на початку XIX ст., але моряки пiсля того ще десь рокiв сто з гаком зберiгали вiтрила навiть на суднах з паровими двигунами.
Новi «конструктивнi рiшення» мають значення й для способiв самовiдтворення кишковопорожнинних. Велику роль у цьому вiдiграють два «варiанти виконання»: стацiонарний – полiпи i дрейфуючий – медузи.
Безстатевi способи розмноження зручнi, коли треба лише зберегти стару генетичну iнформацiю, що дозволяе вiдтворювати вiдпрацьованi, надiйнi «конструкцii». Схеми, що дозволяють тiльки зберiгати iнформацiю, доречно використовувати, коли немае умов для ii обмiну. Таке вiдбуваеться при використаннi стацiонарного «варiанта виконання» кишковопорожнинних – полiпiв, бо полiпи розмножуються безстатево. Але ж обмiн iнформацiею теж потрiбен – для вдосконалення «конструкцii». Для цього е рухливий, дрейфуючий «варiант виконання» – медузи. Дрейфуючи, вони розносять свою генетичну iнформацiю на велику вiдстань. Щоб став можливим обмiн цiею iнформацiею, медузи розмножуються статевим способом. При використаннi цього способу новий органiзм мае генетичну iнформацiю вiд матерi i батька ( iснують також гермафродити – тварини, що мають i чоловiчi й жiночi статевi органи, але й у цьому випадку обмiн генетичноi iнформацii зазвичай вiдбуваеться мiж рiзними живими органiзмами, один з яких виконуе функцiю батька, а другий – матерi). Для кишковопорожнинних е типовим цикл, якому притаманне чергування життевих форм полiпiв i медуз: нерухомi полiпи безстатевим способом породжують медуз, якi здатнi до статевого процесу i дрейфу на досить великих просторах.
На цих просторах медузи зустрiчають статевих партнерiв, що припливли здалеку i несуть нову генетичну iнформацiю. Наслiдком притаманного медузам статевого процесу стае обмiн цiею iнформацiею. Медузи знов породжують полiпiв, якi зберiгають збагачену генетичну iнформацiю. Цикл набув свого завершення й може бути повторений. Такий цикл притаманний не всiм кишковопорожнинним. Наприклад, у тiеi ж гiдри iснуе лише форма полiпа iз статевим i безстатевим типом розмноження.
Дещо з життя актинiй
Кишковопорожнинних часто називають квiтами моря. На перший погляд, вони й справдi дуже схожi на квiти. Існуе навiть рiзновид полiпiв пiд назвою морська троянда, або, бiльш науково, – актинiя). Щоправда, ми б порiвняли актинiю не з трояндою, а з жоржиною чи айстрою. Та, незважаючи на таку свою зовнiшнiсть, вона не е рослиною.
Актинii, мабуть, однi з найкрасивiших iстот на Землi. iхнi напiвпрозорi щупальця-пелюстки забарвленi в рiзноманiтнi кольори, що гармонiюють або контрастують iз забарвленням тiла-стовбура. Тварина може мати темно-бурякове тiло й нiжно-бузковi щупальця, зелено-червоне тiло i рожевi щупальця, смарагдово-зелене тiло i оливковi щупальця. Зустрiчаються золотисто-жовтi, червонi, червоно-фiолетовi морськi троянди.
Актинiя – королева краси серед кишковопорожнинних, чудернацький витвiр Природи – хижа тварина у виглядi чудовоi квiтки
Спiвробiтництво актiнii i рака-самiтника: вiн ii возить, вона його захищае
У пiвнiчних та схiдних морях на значнiй глибинi (близько 20—30 м) водяться актинii снiжно-бiлого кольору.
Можна зустрiти актинii i в Чорному морi бiля узбережжя Криму, але тут вони зовсiм невеликi. У Бiлому морi дослiдникам доводилося зустрiчатися з актинiями пiвметра заввишки. Інодi морськi троянди зариваються в пiсок або присипають себе дрiбними камiнцями. iхнi нiжки завжди прикрiпленi до твердоi основи, здебiльшого до камiння. А деякi невеличкi за розмiром рiзновиди актинiй знаходять собi досить своерiдне помешкання. Вони влаштовуються на панцирi краба або на черепашцi рака-самiтника. Так вони долають свою природну нерухомiсть i можуть мандрувати морським дном.
Раки i краби також мають велику користь вiд своiх «вершникiв». Жалкi щупальця актинiй е надiйним захистом вiд багатьох хижакiв. Таке «спiвробiтництво» тварин не випадкове. Рак-самiтник цiлеспрямовано шукае собi такого «вершника», а знайшовши, намагаеться пересадити собi його на черепашку. Актинiя вiдрiзняе його дотик вiд дотику будь-якоi iншоi iстоти i, пiдiбравши отруйнi щупальця, сама вiдокремлюеться вiд каменю, на якому до того мешкала. Інодi два раки-самiтники, зустрiвшись, влаштовують бiйку за володiння актинiею. Це дивовижне природне явище дало привiд дитячому письменнику Борису Заходеру написати чудову казку «Самiтник i Троянда». В нiй iдеться про те, як двi самотнi iстоти – рак-самiтник i морська троянда, зустрiвшись, вирiшили разом помандрувати до прекрасного Червоного мiста (коралового рифу), де всi мешканцi живуть у дружбi, а море завжди яскраво-сине.
Бiльшiсть коралiв – мешканцi теплих морiв, але цей, що отримав назву лохофелiя, живе на пiвночi – в Норвезькому морi
Тварини, що будують острови
Кораловi рифи, про якi йшлося в казцi, що ми ii щойно згадували, завжди викликали захоплення i подив мандрiвникiв, котрi бачили iх уперше. Так було в сиву давнину, так ведеться i нинi. Кораловi полiпи, розростаючись, утворюють пiдводнi сади, з якими досi не можуть зрiвнятися сади, створенi людиною.
Кораловi рифи
Мiж ажурними гiлками пiдводних «дерев» пропливають зграйки строкатих риб. Вони замiнюють тут пташок i метеликiв. Самi «дерева» мають найнеймовiрнiше забарвлення й форму. Коли корали вiдмирають, вони залишають по собi утворений з кальцiю мереживний скелет. У скупченнях вiдмерлих коралiв немае нiчого моторошного на людський погляд.
Кораловий атол: вигляд зверху та «пiдводнi лiси» бiля нього
Скорiше вони схожi на вкритий iнеем зимовий лiс. На таких скупченнях наростають новi полiпи, i таким чином утворюються морськi скелi (рифи) або навiть невеликi острови (кораловi атоли). Таких атолiв особливо багато в пiвденнiй частинi Тихого океану. Цi невеличкi острови з бiлим кораловим пiском на узбережжi довго правили европейцям за зразки земного раю.
Морськi лiхтарики
Медуз, якi е найближчими родичами актинiй та коралових полiпiв, ми частiше за все бачимо викинутими хвилями на берег, де вони швидко перетворюються на купку неприемного слизу. Тож бiльшостi з нас цi iстоти неприемнi. Але уявiмо, якими напрочуд гарними бувають вони в рiднiй воднiй стихii, особливо, коли сонячнi променi пронизують iхне прозоре, нiби кришталеве тiло. Втiм, деякi з них здатнi свiтитися i власним свiтлом, як правило – у вiдповiдь на подразнення. Ця здатнiсть зустрiчаеться в медуз частiше, нiж у будь-кого з багатоклiтинних. До того ж вони i формою нагадують ошатнi святковi лiхтарики, що iх хтось засвiтив у морськiй глибинi.
Дехто з острахом ставиться до медуз через iхнi жалкi щупальця, що можуть завдати опiку. Справдi неприемно пiд час купання доторкнутися до медузи незахищеною шкiрою. У морях Далекого Сходу мешкае невелика медуза-хрестовичок, зустрiч з якою може бути не просто неприемною, а смертельно небезпечною для людини, особливо якщо ця зустрiч не перша. Через деякий час пiсля опiку, досить сильного, людина вiдчувае велику слабкiсть, головний бiль.
Ця медуза на вiдмiну вiд своiх родичiв мешкае не в морi, а в прiсних водах
Хвороба може тривати: кiлька днiв, потiм минае, але залишаеться пiдвищена чутливiсть органiзму до отрути.
Другий опiк може стати смертельним.
Медузи
Втiм, бiльшiсть медуз, навiть таких, що значно перевищують хрестовичкiв своiми розмiрами, здатнi спричинити людинi лише дрiбнi неприемностi.
Найбiльшою за розмiрами е медуза цiанея, дiаметр купола якоi може сягати 2 м, а довжина щупалець – 30. Пiд захистом цих грiзних для багатьох мешканцiв моря щупалець затишно вiдчувають себе зграйки дрiбних рухливих рибок. Вони супроводжують цiанею все ii життя, а втративши «покровительку», активно шукають нову.
