Ліна Костенко
Переступивши через Дніпро, фронт вирушив далі. Батько потрапив у котел під Лохвицею. Шпиталь, у якому він був інтендантом, розбомбили. Його командир – застрелився. А батько повернувся до сім’ї.
У німецьку окупацію жилося важко, голодно. Були то на Трухановому острові, то в Ржищеві. Часто доводилося ходити по селах, міняти речі на їжу. Ось вірш, біографічно цінний точною географічною прив’язкою. Корчувате – село на березі Дніпра. Але літературно – ще ціннішою психологічною напругою. І тут теж є нудьгуючий окупант зі зброєю в руках.
У Корчуватому, під Києвом,рік сорок другий, ожеледь, зима.Маленький цуцик п’ятами накивує.Знічев’я німець зброю підніма.І цілиться. Бо холодно і нуднойому стоять, арійцю, на посту.А навкруги безсмертно і безлюдно,бо всі обходять німця за версту.Лишає мить у пам’яті естампи.Ворона небо скинула крильми.Вже скільки снігу і подій розтанулотам після тої давньої зими!Вже там цвіли і квіти незліченні,вже там і трасу вивели тугу.…А все той німець цілиться знічев’я.…А все той песик скімлить на снігу38.Крижаний холод зими, крижаний страх війни. Цілиться німець знічев’я. Але не стріляє (все ж Третій рейх першим із країн світу ухвалив закон про дбайливе ставлення до тварин). І ось ця пауза, це підмерзле питання (вистрілить? ні?) тримає в напрузі більше, ніж можлива сумна історія про застреленого песика.
І ще один поетичний трилер – «Смертельний падеграс». Описавши широкими, космічного розмаху мазками різні види танців, поетеса підходить до суті. Теж вселенської, тому що життя кожної людини дорівнює всесвіту.
…Доріг війни смутні подорожани,ми знали інший – танець бездоріж.Десь труп коня вмерзає в сизу осінь.І смерть впритул до мене підступа.А я іду. А я роблю наосліпна міннім полі обережні па.Півкроку вбік – і все це піде прахом.І цілий всесвіт вміститься в сльозу.Дрімотні міни – круглі черепахи —в землі шорсткій ворушаться, повзуть.О піруети вимушених танців!Хто йшов по полю мінному хоч раз,той мимохіть і на паркетних ґлянцяхпригадує смертельний падеграс39.Знову – напруження вищого ґатунку. Тепер – дзвінкий страх зробити невірний рух. І знову ми мерзнемо разом із героїнею. Холодна пізня осінь. Просто фізично хочеться зігрітись.
Автор дарує нам цю можливість у вірші, що починався так сумно і темно.
Колись давно, в сумних біженських мандрах,коли дитям я ледве вже брела,старі хатки в солом’яних скафандрахстояли в чорних кратерах села<…>Чужі оселі… Темний отвір хати.Ласкавий блиск жіночої коси.А потім довго будуть затихатидесь на печі дитячі голоси.Уже сидиш зі жменькою насіння.Уже привітно блима каганець.Уже в такому запашному сінів твій сон запрігся коник-стрибунець!І ніч глуха. І пес надворі виє.І світ кривавий, матінко свята!Чужа бабуся ковдрою укриє,своє розкаже, ваше розпита.І ні копійки ж, бо не візьме зроду,бо що ви, люди, на чужій біді?!.А може, то в душі свого народуя прихилила голову тоді?40Спокійний нічліг і жменька насіння – межа мріянь для дитини у воєнну пору. Втім ні, бували і вищі сильні мрії: «Всі ми про щось мріяли у дитинстві. / Хто про іграшку, хто про казкові пригоди. / А я – щоб мати до ранку не збожеволіла. / Вперше казку про Попелюшку я почула на попелищі»41.
З цього обпаленого вогнем дитинства у Ліни залишилося ще одне дивовижне враження. Полум’я над палаючими хатами – високе, створює шалене завихрення, як те, що пізніше вона побачить над кипарисами, які так любив зображувати Ван Ґоґ42.
Білий Фенікс, неспалимі риси!Тільки – бомба з думкою відра.…В пам’яті вогненні кипарисихиляться у сторону Дніпра.Через два роки фронт повернувся до Дніпра. І коли він покотився далі на Захід, на землю її дитинства знову прийшли мирні дні. Але потрібно було ще вижити, не потрапити під залізний каток фронту.
«Танки одгуркотіли. Ми не знали, чи вже виходити з підвалу, чи ще не виходити. І раптом почули над собою музику. І то не яку — акорди “Місячної сонати” Бетховена. Я вбігла в будинок. У кімнаті за піаніно сидів молодий лейтенант. Це грав він. Я, зачудована, зупинилася. Він повернув голову й усміхнувся»43.
А де жити? Що там на улюбленому Трухановому острові? Гармонія «Київської Венеції» розвіялася чорним димом. Коли 1943 року Червона армія поверталася до Дніпра, Гітлер дав команду кожен оборонний рубіж тримати на смерть. А Дніпро – ріка широка, тому для захисних рубежів – зручна. Готуючись до оборони, німецьке командування вирішило зачистити Труханів острів, якій міг стати зручним проміжним плацдармом при штурмі Києва. Так 27 вересня 1943 року острівне робітниче селище перестало існувати. Німці наказали всім жителям переїхати на правий берег Дніпра. Кількох людей, які відмовилися це робити, розстріляли. А спорожніле селище спалили…
І ось воно – закінчення вірша про «Київську Венецію»:
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
1
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 127.
2
Костенко Ліна. Неповторність: Вірші, поеми. К.: Молодь, 1980. С. 178.
3
Там само.
4
Костенко Ліна. Неповторність: Вірші, поеми. К.: Молодь, 1980. С. 179.
5
Костенко Ліна. Веселий привид прабаби. URL: https://www.rulit.me/books/lina-kostenko-poeziya-read-410864-14.html
6
Костенко Ліна. Неповторність: Вірші, поеми. К.: Молодь, 1980. С. 177.
7
Костенко Ліна. Маруся Чурай: Іст. роман у віршах. К.: Радянський письменник, 1979. С. 22.
8
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 124
9
Костенко Ліна. Триста поезій. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. С. 293.
10
Костенко Ліна. Неповторність: Вірші, поеми. К.: Молодь, 1980. С. 113.
11
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 124—125.
12
Там само. С. 125—126
13
Костенко Ліна. Сад нетанучих скульптур: Вірші, поема-балада, драматичні поеми. К.: Радянський письменник, 1987. С. 24.
14
Костенко Ліна. Триста поезій. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. С. 294.
15
Костенко Ліна. Триста поезій. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. С. 216.
16
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 129.
17
Костенко Ліна. Триста поезій. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. С. 92.
18
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 124.
19
Там само.
20
Там само.
21
Фрейд Зигмунд. Тотем и табу: Психология первобытной культуры и религии. Пер. с нем. М. В. Вульфа. М.—Пг.: ГИЗ, 1923.
22
Д’Аннунцио Габриеле. Наслаждение. Пер. с итал. Е. Р. Под ред. Ю. Балтрушайтиса, 1908. URL: http://az.lib.ru/d/d_annuncio_g/text_0040.shtml
23
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 125.
24
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 124.
25
Костенко Ліна. Сад нетанучих скульптур: Вірші, поема-балада, драматичні поеми. К.: Радянський Письменник, 1987. С. 23.
26
Костенко Ліна. Бузиновий цар. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5639
27
Костенко Ліна. Маруся Чурай: Іст. роман у віршах. К.: Радянський письменник, 1979. С. 136.
28
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 135.
29
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 130—131.
30
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 123.
31
Костенко Ліна. Вибране. К.: Дніпро, 1989. С. 71.
32
Там само.
33
Ліна Костенко. Мадонна перехресть. – К., Либідь, 2012.
34
Як пояснює далі Костенко, чудо – «це така висока кругла форма для тіста».
35
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 130.
36
Костенко Ліна. Над берегами вічної ріки. К.: Радянський письменник, 1977.
37
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. C. 150—151.
38
Костенко Ліна. Неповторність: Вірші, поеми. К.: Молодь, 1980. С. 109.
39
Костенко Ліна. Триста поезій. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012, С. 85.
40
Костенко Ліна. Неповторність: Вірші, поеми. К.: Молодь, 1980. С. 172.
41
Костенко Ліна. Всі ми про щось мріяли у дитинстві. URL: https://www.rulit.me/books/lina-kostenko-poeziya-read-410864-38.html
42
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 155.
43
Дзюба Іван, Костенко Ліна, Пахльовська Оксана. «Гармонія крізь тугу дисонансів…». К.: Либідь, 2016. С. 153.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги