Смарагдове мiсто Краiни Оз
Лiман Френк Баум
Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури
В iсторii, яку Лiман Френк Баум розповiдае цього разу, е багато подiй, на якi читачi давно чекали. Нарештi Доротi стае жителькою Краiни Оз. Ба бiльше: вiднинi вона не хвилюватиметься про своiх стареньких родичiв – дядька Генрi та тiтоньку Ем – iх Принцеса Озма теж запросила до своiх володiнь. І все було б добре у чарiвному королiвствi, але давнiй ворог Краiни Оз i ii правительки – Король Номiв уже виношуе зловiснi плани i збирае навколо себе ще гiрших лиходiiв. Вони мають одне бажання: зруйнувати Краiну Оз, а ii жителiв зробити рабами.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
Лiман Френк Баум
Смарагдове мiсто Краiни Оз
Серiя «Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури» заснована у 2010 роцi
Перекладено за виданням:
L.Frank Baum. The Emerald City of Oz.
The Reilly & Lee Co., 1934
Переклад з англiйськоi Б. Е. Носенок
Художник-iлюстратор Д. Р. Нiл
Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мешкова
План-проспект серii затверджено Мiнiстерством освiти i науки Украiни
© Б. Е. Носенок, переклад украiнською, 2020
© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010
* * *
До моiх читачiв
Можливо, менi слiд було б написати на титульнiй сторiнцi цiеi книжки iншу назву – «Лiман Френк Баум та його кореспонденти», бо я використав багато пропозицiй, переданих менi в листах вiд дiтей. Колись я справдi уявляв себе «автором казок», але зараз я просто редактор чи приватний секретар для багатьох молодих людей, iдеi яких мене просять вплести в нитку моiх оповiдань.
Цi iдеi зазвичай напрочуд мудрi. Вони також логiчнi й цiкавi. Тож я використовував iх завжди, коли мав таку можливiсть, i визнаю, що багато чим зобов’язаний моiм маленьким друзям.
Боже, яка фантазiя в цих дiтей! Інодi iхня смiливiсть та генiальнiсть мене справдi вражала. Тож впевнений, що в майбутньому казкарiв не бракуватиме.
Моi читачi розповiли менi, що робити з Доротi, тiткою Ем та дядьком Генрi – i я пiдкорявся iхнiм наказам. Вони також запропонували менi теми, на якi можна писати згодом: цього насправдi достатньо, щоб у мене не залишилось вiльного часу.
Я дуже пишаюся такою спiвпрацею. Дiти люблять цi iсторii, бо допомагали iх створювати. Моi читачi знають, чого хочуть, i розумiють, що я намагаюся iм догодити.
Наслiдками такоi взаемодii дуже задоволенi не тiльки я i видавцi, а також (впевнений) дiти.
Сподiваюся, моi любi, ми ще довго разом створюватимемо цi прекраснi iсторii.
ЛІМАН ФРЕНК БАУМ
Коронадо, 1910 рiк
I
Король Номiв хоче повернути чарiвний пояс
Король Номiв був аж занадто розлючений. У такi перiоди його краще не чiпати. Тож усi пiдданi трималися вiд нього якомога далi, навiть Головний Управитель Калiко.
Через це Король, якого звали Бурим Рокватом, скаженiв у повнiй самотi. Вiн сердито мiряв кроками свою печеру, повну коштовностей, i злував немилосердно. Раптом його наздогнала думка, що наодинцi ятритися безглуздо: набагато краще й кориснiше для здоров’я зiгнати свою злiсть на комусь, принизивши його. Король пiдскочив до гонга i щосили вдарив у нього.
На поклик, тремтячи вiд страху, з’явився Калiко.
– Поклич до мене Головного Радника! – заревiв розлючений монарх.
Веретеноподiбнi ноги Калiко винесли iз зали його вгодоване тiло з максимальною швидкiстю, й незабаром Головний Радник увiйшов до печери. Король сердито мовив йому:
– Мiй Чарiвний Пояс привласнила якась дiвчина, а тебе, здаеться, це взагалi не хвилюе! Радник ти чи не радник? Як менi тепер чаклувати без Чарiвного Пояса? Я ось-ось лусну вiд злостi! Що ти на це скажеш?
– Деякi люди насолоджуються гнiвом, Ваша Величносте, – незворушно вiдповiв Радник.
– Згоден. Але скiльки ще можна злувати? Я роблю це цiлий ранок, день i вечiр. Набридло! Радь щось!
– Що ж, – зiтхнув Радник. – Отже: вам хочеться чаклувати, а ви не можете, тож, що робити натомiсть? Моя порада – треба позбавитися вiд бажання чаклувати.
Почувши це, король люто глипнув на Радника i почав смикати своi довгi бiлi вуса, поки не потягнув iх так сильно, що закричав вiд болю.
– Дурень ти, ось хто! – вигукнув вiн.
– Я подiляю цю честь iз Вашою Величнiстю, – вiдгукнувся Головний Радник.
– Хо, варто! – тупнувши ногою, заволав Король.
«Хо» – це королiвський спосiб сказати «Негайно до мене!». Почувши грiзний рик Короля, варта одразу прибiгла. Тодi Король вiддав наказ:
– Прибрати звiдси цього нахабу!
Охоронцi схопили Головного Радника i закували його в ланцюги, щоб той не пручався. Але Король розiйшовся ще дужче. Пiдскочивши до гонга, вiн щосили грюкнув у нього. І знову блiдий вiд страху Калiко постав перед грiзним монархом.
– Подати сюди мою люльку!
– Ваша люлька вже тут, Ваша Величносте, – несмiливо нагадав Головний Управитель.
– Так набий ii! – гаркнув правитель.
– Вона набита, Ваша Величносте.
– То розпали ii!
