– А через закопчене скло дивитись не пробував? – спитав нарештi Валерка. – Пригадай, що колись астрономи через нього навiть за Сонцем спостерiгали. А зараз зварювальники на масках щось таке використовують.
– Думав я про це, думав, – зiтхнув Спартак. – Не годиться. Якщо читати зараз, коли очi пiд атропiном, то тiльки в окулярах. Не в сонячних, а в моiх астигматичних. По-перше, як до них закопченi скельця пришпандьорити? По-друге, вийде важка конструкцiя – спробуй-но ii на носi потримати!.. Перенiсся стомиться. А якщо закоптити астигматичнi скельця на окулярах… Як iх протирати вiд кiптяви потiм, коли все скiнчиться? Чи менi чекати пiвроку, доки виготовлять спочатку новi скельця, а потiм i новi окуляри?.. Нi-нi, все це не годиться.
– То що ж його робити?! Може, нехай мама твоя поговорить у школi, щоб тобi випускнi iспити перенесли?
– Не можна. Мушу складати випускнi iспити разом з усiм класом.
– Отакоi! Схоже, кранти тобi настали, друже…
– Нi, Валерко, ти ж мене знаеш: я не здавався нiколи, не здамся й тепер.
– Але ж зараз…
– Послухай-но, якщо ми удвох – допоможи влаштувати «мозковий штурм»! Разом ми точно щось та й вигадаемо, я це вiдчуваю! А вигадати треба всього лише, як послабити потiк свiтла на сiткiвку ока… От i все. Вважай, що це завдання з фiзики. Прикладне завдання. Життевий iспит.
Сказано – зроблено. Для початку зачепилися за те, що пiсля iсторii iм обом (а отже, i Спартаковi також) треба буде готуватися ще до фiзики: бо пiсля тижня «атропiнiзацii» ще один тиждень очi приходитимуть у норму… З фiзики перескочли на один з ii роздiлiв – природно, на оптику. Згадали про заломлення свiтла, потiм про його iнтерференцiю та дифракцiю.
Потiм Валерка навiв практичний приклад дифракцii: що буде, коли в аркушi цупкого паперу (а ще краще – картону) проколоти тоненьким цвяшком (а ще краще – голкою чи булавкою) невеличкий отвiр i роздивлятися довколишнiй свiт через нього? По-перше, таким чином потiк свiтла на око послабляеться кардинально. По-друге, через дифракцiю виникае ефект «збiльшувального скла».
– Не годиться, – заперечив Спартак. – Справдi, потiк свiтла при цьому буде дуже слабеньким, але ж читати через один-единий проколотий отвiр усе ж таки важкувато. От якби цих проколiв було багацько!.. Тодi б це нагадувало фасетковi очi мушок. Щось у цьому е… явно щось е!..
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
