Загублена Принцеса Краiни Оз. Історii маленького Чарiвника Краiни Оз
Лiман Френк Баум
Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури
Всесвiтньо вiдомий американський письменник Лiман Френк Баум (1856–1919), створивши казкову Краiну Оз, населив ii героями, якi одразу полюбилися читачам. Майже всi вони стануть учасниками цiеi книжки. Не обiйдеться й без маленького Чарiвника. А як iнакше, коли йдеться про пригоди в казковiй краiнi? Однак у «Загубленiй Принцесi Краiни Оз» сталося незвичне: лиходiй-чаклун пiдступно викрав його валiзку з чарiвними iнструментами. Тепер друзям доведеться без iх допомоги долати численнi небезпеки пiд час пошукiв зниклоi Принцеси. Проте гострого розуму та знань Чарiвниковi нiколи не бракувало.
Лiман Френк Баум
Загублена Принцеса Краiни Оз
Історii маленького Чарiвника Краiни Оз
Серiя «Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури» заснована у 2010 роцi
Перекладено за виданням:
Liman Frank Baum
THE LOST PRINCESS OF OZ
The Reilly & Britton Co Chicago, USA, 1929
LITTLE WIZARD STORIES OF OZ
The Reilly & Britton Co Chicago, USA, 1926
Переклад з англiйськоi Б. Саленюк
Художник-iлюстратор Джон Р. Нiлл
Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мешкова
© Б. Саленюк, переклад украiнською, 2020
© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010
* * *
Загублена Принцеса Краiни Оз
До моiх читачiв
Деякi моi юнi читачi мають чудову уяву. Це мене тiшить. Уява вела людство через темнi столiття до сучасного стану цивiлiзацii. Уява спонукала Колумба до вiдкриття Америки. Уява змусила Франклiна винайти електрику. Уява дала нам паровий двигун, телефон, телеграф i автомобiль – про цi речi потрiбно було мрiяти, перш нiж вони стали реальнiстю. Тож я вважаю, що сни – деннi сни – ви знаете – з широко розплющеними очима й активною роботою мозку – мають здатнiсть покращувати свiт.
Дитина з розвинутою уявою виросте в тямущого чоловiка чи майстерну жiнку, схильних до творчостi та вигадування. Отже, така дитина сприятиме розвитку цивiлiзацii. Видатний педагог скаже менi, що казки мають непересiчну цiннiсть для розвитку уяви в молодi. Я в це вiрю.
Серед листiв, якi я отримую вiд дiтей, е багато пропозицiй, «про що написати в наступнiй книжцi про Оз». Деякi з цих iдей можуть бути цiкавими, ще однi – надто екстравагантними, щоб серйозно iх розглядати навiть у казцi. І все-таки всi вони важливi для мене.
Ба бiльше, маю визнати, що головну iдею нинiшньоi книжки менi запропонувала мила дiвчинка одинадцяти рокiв. Вона сказала: «Я хочу, щоб Озма коли-небудь загубилася або ii викрали. Тодi всiм в Озi було б жахливо шкода ii». Насправдi таке колись було, i саме цих слiв менi було цiлком достатньо, щоб написати нинiшню iсторiю. Якщо вона вам сподобаеться, подякуйте за розумний натяк моему маленькому другу.
Л. Френк Баум, королiвський iсторик Краiни Оз
Жахлива втрата
Сумнiвiв не залишилося – Принцеса Озма, юна правителька чарiвноi Краiни Оз, зникла безслiдно. І ось як це сталося. Першою помiтила пропажу Доротi. Пам’ятаете дiвчинку з Канзасу, яку ураганом занесло в чарiвну краiну разом iз песиком Тото? Це i е Доротi. Вона зi своiми подружками Бетсi й Трот живе тепер у Смарагдовому мiстi Краiнi Оз. Разом з Трот в палацi Озми оселився ii приятель – капiтан Бiлл. Їх запросила сюди сама Озма, бо Принцесi подобалося гратися з ними. Сподiваюся, ви пам’ятаете, що Принцеса Озма – теж дiвчинка?
Дiвчата швидко подружилися й проводили час разом, але найближчою подругою принцеси була все-таки Доротi. Вона едина з усiх мала привiлей заходити в королiвськi покоi в будь-який час дня та ночi, а недавно Озма дала Доротi титул принцеси, бо iй набридло бути единою принцесою в Краiнi Оз.
Одного ранку три подружки зiбралися в кiмнатi Доротi. Дiвчатка дiлилися своiми планами, i Бетсi запропонувала вiдправитися до краю Жвакунiв. Всiм вiдомо, що чарiвна Краiна Оз складаеться з чотирьох територiй: на сходi лежить блакитний край Жвакунiв, на заходi – жовтий край Моргунiв, на пiвднi – рожевий край Пiвденцiв, на пiвночi – фiолетовий край Лiсовикiв, а в центрi розташувалася столиця Краiни Оз, неповторне Смарагдове мiсто, в якому живе правителька краiни юна Принцеса Озма.
– Я жодного разу не була в Блакитнiй краiнi, – поскаржилася Бетсi, – а Опудало каже, що красивiше за неi нiчого на свiтi немае.
– І я хочу до Блакитноi краiни! – вигукнула Трот.
– Добре, – погодилася Доротi, – пiду запитаю Озму, може, вона дозволить взяти Дерев’яну кобилицю й Червону карету. Їхати все-таки краще, нiж йти. Краiна Оз не така вже й маленька.
Доротi зiстрибнула з лавки й побiгла коридором розкiшного палацу до схiдцiв, що вели на другий поверх. У невеликiй приймальнi, що передувала покоям Принцеси, сидiла служниця Озми, Желея Джемм, i старанно шила.
– Озма вже встала? – запитала Доротi.
– Не знаю, – вiдповiдала Желея, не пiднiмаючи голови вiд шиття, – я сиджу тут вiд самого ранку, а ii щось не чути. Зазвичай в цей час вона приймае ванну, потiм снiдае, а сьогоднi – нi слуху нi духу. Дуже дивно, але хвилюватися не варто. Що з нею може трапитися? Адже Озма – фея! Хоч, чесно кажучи, мене трохи дивуе ця ситуацiя.
– Може, вона ще спить? – припустила Доротi. – Або читае? Чи готуе якийсь приемний сюрприз?
– Може, – вiдгукнулася Желея, – тому я не наважуюся ii турбувати. Але ти, ii найближча подруга, можеш увiйти хоч зараз.
Доротi постукала у дверi спальнi. Озма не вiдповiдала, i дiвчинка рiшуче зайшла всередину: в спальнi – нi душi, лiжко не прибране. Не схоже на Озму, завжди таку акуратну. Доротi пройшла через всi кiмнати, зазирнула в бiблiотеку, до музичного салону, в лабораторiю, ванну, в гардероб i навiть у тронну залу – нiде не було й слiду Принцеси.
– У кiмнатах порожньо, – повiдомила Доротi, повернувшись до приймальнi, – напевно, Озма кудись пiшла.
– Але я б ii помiтила! – здивувалася служниця. – Чи вона стала невидимою? Може, пошукаемо ii?
Вони вийшли в коридор i ледь не зiткнулися з живою лялькою, яка танцювала прямо на проходi.
– Дай своiм ногам спокiй хоч на хвилину, Латочко! – гримнула на неi Доротi. – Ти сьогоднi вранцi бачила Озму?
– Зовсiм нi! – випалила та, не перестаючи стрибати. – Учора ввечерi я побилася з Вузi. Цей неотесаний грубiян видряпав менi очi! А зараз я йду вiд тiтоньки Ем, вона щойно iх менi пришила!
Я нагадаю вам про цю дивовижну живу ляльку. Звуть ii Латочка. Вона зшита з яскравоi клаптиковоi ковдри й набита ватою. Головою iй служить ганчiр’яний м’яч, пришитий до плечей, два срiбнi гудзики замiнюють очi, а волосся зроблене з яскраво-рудих ниток. Нiс – просто опуклiсть на обличчi, набита ватою i для мiцностi прихоплена тасьмою, рот – обшитий червоним шовком прорiз, з якого стирчить язик – клапоть червоного плюшу й виднiються два ряди перлин – вони пришитi до краiв прорiзу та замiнюють зуби.
Ви дивуетеся, що вона жива? Але в казковiй краiнi можливi й не такi чудеса. Тут живуть Дерев’яна кобилиця, Опудало – городнiй пострах, й безлiч iнших дивовижних створiнь, але Латочка, напевно, найдивовижнiша з них, загальна улюблениця. Інодi вона бувае аж надто непосидючою, завдаючи безлiч турбот своiм друзям. Вона нi хвилини не посидить спокiйно, любить стрибати, танцювати, перекидатися, ходити на руках, лазити по деревах тощо.
– Я шукаю Озму, – повiдомила ляльцi Доротi, – менi треба про дещо ii запитати.
– Я допоможу тобi! – заявила Латочка. – Дивись, якi в мене тепер великi очi! Вони бачать краще за твоi!
– Сумнiваюся, – усмiхнулася Доротi, але все-таки взяла ляльку з собою.
