Енн з Інглсайду

– У мене таке враження, наче то сон, у якому я намагаюся бігти, а виходить тільки дриґати ногами, – зажурено відповіла Енн. – Якби ж то тільки зараз… а це кожного дня. Тепер наші спільні сніданки, обіди та вечері перетворилися на якийсь жах. Гілберт каже, він більше не може розрізати смаженину за столом.

– Хоч це помітив, – хмикнула панна Корнелія.

– Ми тепер уже не можемо справді поговорити за столом, тому що вона точно з чимось не погодиться, хто б і що б не говорив. Вона постійно сварить дітей за їхню поведінку й завжди при всіх звертає увагу на їхні помилки. Ми звикли так гарно сидіти за столом… а тепер! Її обурює сміх… а Ви ж знаєте, як ми любимо посміятися. Хтось хоче розповісти якийсь жарт… як колись. Вона нічому не дасть спуску. Сьогодні вона сказала: «Гілберте, не хмурся. Ви з Енні що, посварилися?» Тому що ми сиділи так тихо. Знаєте, Гілберта завжди охоплює сум, коли він втрачає пацієнта, який, на його думку, мав би ще жити. А тоді вона вичитує нас за дурощі й попереджає, що не варто дозволяти сонцю заходити в нашому гніві[9]. Ох, як ми з цього потім насміялися… але тоді! Вони зі Сьюзан взагалі не поладили. І ми не можемо відучити Сьюзан бурмотіти собі під носа щось протилежне до ввічливості. Вона уже навіть не бубоніла, коли тітка Мері Марія сказала, що не бачила ще такого брехуна, як Волтер… тому що вона почула, як він розповідав Ді довгу історію про його зустріч й розмову з чоловіком на Місяці. Вона хотіла віддраяти його рот милом і водою. А іноді між ними зі Сьюзан такі баталії! Вона вбиває дітям у голову якісь жахливі ідеї. Вона розповіла Нан про неслухняну дитину, яка померла уві сні, і тепер Нан боїться лягати спати. Вона сказала Ді, що якби та була хорошою дівчинкою, батьки любили б її так само як Нан, навіть якби в неї було руде волосся. Гілберт був дуже розлючений, коли це почув, і говорив до неї доволі різко. Я уже перестала вірити, що вона образиться і піде… хоча мені зовсім не сподобалося б, якби хтось пішов з мого дому через образу. А тоді вона робить свої великі блакитні очі повні сліз і каже, що й не мала наміру заподіяти якоїсь шкоди. Вона ніби десь почула, що близнят не люблять одинаково, і тепер думає, що Нан люблять більше й що бідолашна Ді це відчуває! Ді проплакала усю ніч, а Гілберт відчув, що був надто різкий… і вибачився!

– Хто б сумнівався! – відповіла панна Корнелія.

– Я не повинна була усього цього говорити, панно Корнеліє. Коли я проявляю милосердя, мені всі ці речі здаються дрібничками… хоча вони трохи нищать цвітіння життя. А вона не завжди така ненависна… буває доволі мила.

– Це Ви мені кажете? – саркастично зауважила панна Корнелія.

– Так… і добра. Вона почула, як я казала, що хочу сервіз, щоб пити чай пополудні, тож вона поїхала в Торонто й купила мені… замовила поштою! І, ох, панно Корнеліє, який він жахливий!

Енн засміялася, а тоді зітхнула. І засміялася знову.

– Тепер ми про неї не говоритимемо… після того, як я усе це виговорила, як дитина, життя не здається таким вже й поганим. Подивіться на маленьку Ріллу, панно Корнеліє. Правда ж у неї такі гарні вії, коли вона спить? А тепер давайте зробимо собі справжню пліткарську вечірку.

Енн знову стала собою, коли панна Корнелія пішла. Деякий час вона в задумі сиділа перед каміном. Вона не розповіла усього панні Корнелії. Вона ніколи не казала нічого з того Гілбертові. Стільки дрібничок…

«Такі незначимі, що я й поскаржитися не можу, – думала Енн… такі незначимі, що роблять дірки в житті… наче міль… і знищують його.

Тітка Мері Марія, яка веде себе так, наче то вона господиня… Тітка Мері Марія, яка запрошує гостей і ніколи не попереджає про них, поки вони не прийдуть… Через неї я почуваюся так, наче й не належу до власного дому. Тітка Мері Марія, що переставляє меблі, поки Енн немає вдома. ‘‘Сподіваюся, ти не проти, Енні. Я подумала, що цей стіл нам більш потрібен тут, аніж у бібліотеці’’. Дитяча шалена цікавість тітки Мері Марії до всього… її прямі питання про особисте… завжди заходить до моєї кімнати без стуку… від неї завжди пахне димом… завжди вона вибиває диванні подушки, які я вже витріпала… завжди підозрює, що я надто багато пліткую зі Сьюзан… завжди придирається до дітей… Ми завжди з ними, виховуємо їх, а потім не можемо дати їм раду».

Примечания