Остер помiтив його здивований погляд.
– Це капiтан Фрiдрiх Хайнц. Не думаю, що ви його знаете. Вiн з мого штату в абверi. Наша «людина дii», – додав полковник з усмiшкою.
У цьому Хартманн не сумнiвався. У хлопця з абверу було обличчя боксера, учасника дуже багатьох боiв.
– Ми зустрiчалися, – сказав Пауль. – Певним чином.
Вiн опустився на софу. У кiмнатi було тiсно й надто жарко. Оксамитовi штори закривали вiкно. Книжковi полицi вгиналися вiд книжок французькою й нiмецькою, а також вiд видань з фiлософii. На столi стояв графин з водою i кiлька скляночок.
Остер сказав:
– Я вдячний генералу Беку за те, що вiн погодився зустрiтися з нами сьогоднi. Думаю, генерал хоче дещо сказати.
Бек сiв на дерев’яний стiлець, через що трохи пiдносився над iншими.
– Лише полковниковi Остеру й геровi Гiзевiусу вiдомо те, що я скажу вам. – Голос у нього був сухий, рiзкий, чiткий. – Майже пiвтора мiсяця тому я подав у вiдставку з поста начальника Генерального штабу, протестуючи проти плану вiйни з Чехословаччиною. Ви могли не знати про цей мiй вчинок, бо я обiцяв фюреровi не розголошувати це. Тепер я шкодую, що погодився на його прохання, але нiчого не вдiеш – я дав слово. Проте я пiдтримую контакти з моiми колишнiми колегами у верховному командуваннi й можу вам сказати, що там iснуе сильна опозицiя. Настiльки сильна, що якщо Гiтлер вiддасть завтра наказ про мобiлiзацiю, то, думаю, iснуе серйозний шанс, що армiя не послухаеться наказу та замiсть цього повстане проти режиму.
Запала тиша. Хартманн вiдчував, як посилилося серцебиття.
Остер сказав:
– Очевидячки це все мiняе. Тепер нам варто приготуватися до рiшучих дiй завтра. Кращого шансу в нас може не бути.
Кордт скептично спитав:
– І як вiдбуватиметься цей «заколот»?
– За допомогою одного удару – арешту Гiтлера.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
