Сонцем стань!

Мойсей

ПрологНароде мій, замучений, розбитий,Мов паралітик той на роздорожжу,Людським презирством, ніби струпом1, вкритий!Твоїм будущим душу я тривожу,Від сорому, який нащадків пізнихПалитиме, заснути я не можу.Невже тобі на таблицях залізнихЗаписано в сусідів бути гноєм,Тяглом у поїздах їх бистроїзних?Невже повік уділом буде твоїмУкрита злість, облудлива покірністьУсякому, хто зрадою й розбоємТебе скував і заприсяг на вірність?Невже тобі лиш не судилось діло,Що б виявило твоїх сил безмірність?Невже задарма стільки серць горілоДо тебе найсвятішою любов’ю,Тобі офіруючи2 душу й тіло?Задарма край твій весь политий кров’юТвоїх борців? Йому вже не пишатьсяУ красоті, свободі і здоров’ю?Задарма в слові твойому іскрятьсяІ сила, й м’якість, дотеп, і потуга,І все, чим може вгору дух підняться?Задарма в пісні твоїй ллється туга,І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,Надій і втіхи світляная смуга?О ні! Не самі сльози і зітханняТобі судились! Вірю в силу духаІ в день воскресний твойого повстання.О, якби хвилю вдать, що слова слуха,І слово вдать, що в хвилю ту блаженнуВздоровлює й огнем живущим буха!О, якби пісню вдать палку, вітхненну,Що міліони порива3 з собою,Окрилює, веде на путь спасенну!Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,Роздертим сумнівами, битим стидом,—Не нам тебе провадити до бою!Та прийде час, і ти огнистим видомЗасяєш у народів вольних колі,Труснеш Кавказ, впережешся4 Бескидом5,Покотиш Чорним морем гомін воліІ глянеш, як хазяїн домовитий,По своїй хаті і по своїм полі.Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,Твойому генію мій скромний дар весільний.

20 липня 1905

ІСорок літ проблукавши, Мойсей6По арабській пустиніНаблизився з народом своїмО межу к Палестині.Тут ще піски й червоні, як ржа,Голі скелі Моава7,Та за ними синіє Йордан,І діброви, й мурава8.По моавських долинах марнихОсь Ізраїль кочує:За ті голі верхи перейтиВін охоти не чує.Під подертими шатрами спитьКочовисько ледаче,А воли та осли їх гризутьОсети9 та будяччє.Що чудовий обіцяний край,Що смарагди й сапфіриВже ось-ось за горою блистять, —З них ніхто не йме віри.Сорок літ говорив їм пророкТак велично та гарноПро обіцяну ту вітчину,І все пусто та марно.Сорок літ сапфіровий ЙорданІ долина пречуднаЇх манили й гонили, немовФата-моргана10 злудна11.І зневірився люд, і сказав:«Набрехали пророки!У пустині нам жить і вмирать!Чого ще ждать? І доки?»І покинули ждать, і бажать,І десь рваться в простори,Слать гінців і самим визиратьПоза ржавії гори.День за днем по моавських ярах,Поки спека діймає,У дрантивих12 наметах своїхВесь Ізраїль дрімає.Лиш жінки їх прядуть та печутьВ грані м’ясо козяче,А воли та осли їх гризутьОсети та будяччє.Та дрібна дітвора по степуДивні іграшки зводить:То воює, мурує міста,То городи городить.І не раз напівсонні батькиГоловами хитають.«Де набрались вони тих забав? —Самі в себе питають. —Адже в нас не видали того,Не чували в пустині!Чи пророцькі слова перейшлиВ кров і душу дитині?»ІIЛиш один з-поміж сеї юрбиУ шатрі не дрімаєІ на крилах думок і журбиПоза гори літає.Се Мойсей, позабутий пророк,Се дідусь слабосилий,Що без роду, без стад і жінокСам стоїть край могили.Все, що мав у житті, він віддавДля одної ідеї,І горів, і яснів, і страждав,І трудився для неї.Із неволі в Міцраїм13 свій людВирвав він, наче буря,І на волю спровадив рабівІз тіснин передмур’я.Як душа їх душі, підіймавсьВін тоді многі разиДо найвищих піднебних висотІ вітхнення, й екстази.І на хвилях бурхливих їх душУ дні проби і міриПопадав він із ними не разУ безодню зневіри.Та тепер його голос зомлівІ погасло вітхніння,І не слухає вже його слівМолоде покоління.Ті слова про обіцяний крайДля їх слуху – се казка;М’ясо стад їх, і масло, і сир —Се найвищая ласка.Що з Міцраїм батьки і дідиПіднялись до походу,На їх погляд, се дурість, і гріх,І руїна народу.Серед них Авірон і ДатанВерховодять сьогодні;На пророцькі слова їх одвіт:«Наші кози голодні!»І на поклик його у похід:«Наші коні не куті».На обіцянки слави й побід:«Там войовники люті».На принади нової землі:«Нам і тут непогано».А на згадку про божий наказ:«Замовчи ти, помано!»Та коли загрозив їм пророкНовим гнівом Єгови14,То йому заказав АвіронБогохульні промови.А на зборі Ізрайля синів,Честь віддавши Ваалу15,Голосистий Датан переперОсь якую ухвалу:«Хто пророка із себе вдає,І говорить без зв’язку,І обіцює темній юрбіБожий гнів або ласку,—Хто до бунту посміє народНакликати, до зміниІ манити за гори, настрітьКінцевої руїни,—Той на пострах безумцям усімМіж отсим поколіннямНай опльований буде всімаІ побитий камінням».ІIIВечоріло. Поменшала вжеЦілоденная спека,Над горою край неба палав,Мов пожежа далека.Наче дощ золотий із небес,Полила прохолода;Починається рух у шатрахКочового народа.Звільна, плавно ступаючи, йдутьКам’яними стежкамиЧорноокі гебрейки бичемЗ глиняними збанками —Із збанками на головах, генПід скалу до криниці,А в руках їх мішки шкіряні,Щоб доїти ягниці.Старші діти по голім степу,Наче зайчики, грають,В перегони біжать і кричатьАбо з луків стріляють.Де-де чути квиління з шатраАбо регіт дівочий;Там хтось пісню заводить сумну,Наче степ у тьмі ночий.Та ось старші, батьки та діди,Із наметів виходятьІ по горах, по голім степуСкрізь очима поводять:Чи не видно ворожих їздцівДе за жовтим туманом?Чи не котить де південний бісПісковим гураганом?Ні, спокій! І розмови пішлиТі звичайні, сусідські:Щораз менше в ягниць молока,І ягнята ось тіцькі!Навіть що для ослиць не стаєБудякової паші!Доведеться кудись кочуватьНа пасовиська кращі.Авірон радить край Мадіам16,А Датан іще далі.А Мойсей? Той замовкне, мабуть,По вчорашній ухвалі.А втім, в таборі гомін і рух,Біганина і крики;Із шатрів вибігає народІ малий, і великий.Що таке? Чи де ворог іде?Чи впав звір у тенета?Ні, Мойсей! Глянь, Мойсей виходжаІз свойого намета.Хоч літа його гнуть у каблукІз турботами в парі,То в очах його все щось горить,Мов дві блискавки в хмарі.Хоч волосся все біле як сніг,У старечій оздобі,То стоять ще ті горді жмутки,Як два роги на лобі.Він іде на широкий майдан,Де намет заповітуПростяга свої штири рогиВ штири сторони світу.В тім наметі є скриня важка,Вся укована з міди,В ній Єгови накази лежать,Знаки волі й побіди.Та давно вже не входить ніхтоДо намету святого,Його жах стереже день і ніч,Мов собака порога.Але камінь великий лежитьКрай намету до сходу:З того каменя звичай велитьПромовлять до народу.На той камінь зіходить Мойсей —І жахнулися люде.Та невже ж волі всіх на докірВін пророчити буде?І прийдеться розбить, розтоптать,Як гнилую колоду,Кого наші батьки і дідиЗвали батьком народу?Ось між чільними вже АвіронЧервоніє з досади,А середнім щось шепче Датан,Лихий демон громади.ІV«Вчора ви, небожата мої17,Раду радили глупу;Се хотів я сказать вам теперЗамість першого вступу.Ухвалили печать наложитьНа язик мій, на душу, —Тож тепер вам усім вперекірГоворити я мушу.Зрозумійте й затямте собі,Ви, сліпців покоління,Що, як зглушите душу живу,Заговорить каміння.Вчора ви сприсяглися свій слухЗатикать на промови,Не мої, не тих глиняних уст,А самого Єгови.Бережіться, а то він до васЗаговорить по-свому,Заговорить страшніше сто раз,Як в пустині рик грому.А від слів його гори дрижатьІ земля подається,Ваше серце, як листя в огні,Зашкрумить і зів’ється.Вчора ви прокляли всякий бунт —І кляли його всує,Бо напроти тих глупих проклятьВаше серце бунтує.Бо в те серце Єгова вложив,Наче квас в прісне тісто,Творчі сили, – ті гнатимуть вас,У призначене місто.Вчора ви уважали спокійНайблаженнішим станом;Та чи радився ум ваш при тімЗ вашим богом і паном?Чи то він для спокою призвавЗ міста Ур та з Гаррана18Авраама і плем’я йогоНа луги Канаана19?Для спокою їх потім водивПо йорданськім поділлю?Семилітнім їх голодом гнавАж над береги Нілю?Якби хтів вас в спокою держать,Наче трупа у крипті20,То ви й досі, як сірі воли,Гнули б шиї в Єгипті.Тим-то буду до вас говоритьНе від себе, а владно,Щоб ви знали, що з богом на прю21Виступать непорадно.Бо Єгови натягнений лук,І тятива нап’ята,І наложена стрілка на ній —І то ви є стріла та.Як стріла вже намірена в ціль,Наострена до бою,Чи подоба стрілі говорить:«Я бажаю спокою?»А що вчора ви тут присягли,На подобу жіноцтва,Більш не слухать обітниць22 моїх,Ні погроз, ні пророцтва, —То навмисно про все те до васПобалакати хочу:І обітницю дам, що прийде,Погрожу й попророчу.І ви мусите слухать, хоч злістьВб’є вам жало студене.Рад я знать, чия перша рукаПідійметься на мене!..VЗареклися ви слухати слівПро Єговину ласку,Тож, мов дітям безумним, я вамРозповім одну казку.Як зійшлися колись дереваНа широкім роздоллі.«Оберімо собі короляПо своїй вольній волі.Щоб і захист нам з нього, і честь,І надія, й підмога,Щоб і пан наш він був, і слуга,І мета, і дорога».І сказали одні: «Вибирать —На одно всі ми звані.Най царює над нами вовікОтой кедр на Лівані».І згодилися всі дерева,Стали кедра благати:«Ти зійди з своїх гордих висот,Йди до нас царювати».І відмовив їм кедр і сказав:«Ви чого забажали?Щоб покинув я сам ради васСвої гори і скали?Щоб покинув я сам ради васБлиски сонця й свободу,Бувши вольним – пустився служитьЗбиранині народу?Ви корону мені принесли?Що мені се за шана!Я й без неї окраса земліІ корона Лівана».І вернулися всі дерева,Стали пальму благати:«Ти між нами ростеш, нам рідня,Йди до нас царювати».І сказала їм пальма: «Брати,Що се вас закортіло?Царювати й порядки робить —Се моє хіба діло?Щоб між вами порядки робить,Чи ж я кинути в силіСвої цвіти пахучі та свійПлід – солодкі дактилі23?Мало б сонце даремно мій сікВигрівати щоднини?Мого плоду даремно шукатьОко звіра й людини?Хай царює хто хоче у вас,Я на троні не сяду,Я волю всім давать свою тінь,І поживу, й розраду».І погнулися всі дереваПід думками важкими,Що не хоче ні пальма, ні кедрЦарювати над ними.Нумо рожу24 благать! Та вонаВсьому світові гожа,Без корони – цариця ростин,Преподобниця25 божа.Нумо дуба благати! Та дуб,Мов хазяїн багатий,Своїм гіллям, корінням і пнем,Жолудьми все зайнятий.Нум березу благать! Та вона,Панна в білому шовку,Розпуска свої коси буйні,Тужно хилить головку.І сказав хтось, неначе на жарт,Оте слово діточе:«Ще хіба би терна нам просить,Може, терен захоче».І підхопили всі дереваСе устами одними,І взялися просити терна,Щоб царем був над ними.Мовив терен: «Се добре вам хтосьПідповів таку раду.Я на вашім престолі як стійБез вагання засяду.Я ні станом високий, як кедр,Ні, як пальма, вродливийІ не буду, як дуб, самолюб,Як береза, тужливий.Здобуватиму поле для вас,Хоч самому не треба,І стелитися буду внизу,Ви ж буяйте до неба.Боронитиму вступу до васСпижевими шпичкамиІ скрашатиму всі пустиріМолочними квітками.І служитиму зайцю гніздом,Пристановищем птаху,Щоб росли ви все краще, а яБуду гинуть на шляху».VIУ глибокім мовчанні сю річВухом ловлять гебреї…«Се вам казка, – промовив Мойсей, —Ось вам виклад до неї.Дерева – се народи землі,А король у їх колі —Божий вибранець, син і слугаГосподевої волі.Як народи Єгова создав,Мов літорослі26 в полю,Заглядав всім у душу й читавЗ неї кождого долю.Заглядав їм у душу, якаїх удача й причина,І шукав, кого з них би собіОбібрати за сина.І не взяв отих гордих, грімких,Що б’ють в небо думкамиІ підносять могутню п’ятуНад людськими карками27.І не взяв багачів-дукачів,Що всю землю плюндрують,Людським злотом і потом собіДомовини мурують.І не взяв красунів-джиґунів28,Що на лірах брязкочутьІ свій хист у мармурі, в пісняхВіковічнити хочуть.Згордував усю славу, весь блискІ земне панування,І всі пахощі штук29, і усеКнижкове мудрування.І, як терен посеред дерев,Непоказний на вроду,І не має він слави собіАні з цвіту, ні з плоду, —Так і вибраний богом народМіж народами вбогий;Де пишнота і честь, там йомуЗависокі пороги.Між премудрими він не мудрець,У війні не войовник,У батьківщині своїй він гістьІ всесвітній кочовник.Та поклав йому в душу свій скарбСерцевідець Єгова,Щоб він був мов світило у тьмі,Мов скарбник його слова.На безмежну мандрівку життяДав йому запомогу,Заповіти й обіти свої,Наче хліб на дорогу.Але заздрий Єгова, наш бог,І грізний, і сердитий:Те, що він полюбив, най ніхтоНе посміє любити!Тож на вибранця свого надівПлащ своєї любові,Недоступний, колючий, немовКолючки ті тернові.І зробив його острим, гризьким30,Мов кропива-жеруха,Аби міг лише сам він вдихатьАромат його духа.І посольство йому дав страшнеПід сімома печатьми,Щоб в далеку будущину ніс,Ненавиджений братьми.Горе тому нездарі послу,Що в ході задрімаєАбо, божу зневаживши річ,І печать розламає!Вийме інший посольство страшнеЛінюхові з долоні,Побіжить, і осягне мету,І засяє в короні.Та щасливий посол, що свій листПонесе скоро й вірно!Дасть вінець йому царський господьІ прославить безмірно.О Ізраїлю, ти той посолІ будущий цар світу!Чом не тямиш посольства свогоІ його заповіту?Твоє царство не з сеї землі,Не мирська твоя слава!Але горе, як звабить тебеСвітовая забава.Замість статися сіллю землі,Станеш попелом підлим;Замість всім з’єднать ласку, ти самСтанеш ласки не гідним.Замість світ слобонити31 від мук,І роздору, і жаху,Будеш ти мов розчавлений черв,Що здихає на шляху».VIIІ з’їдливо сказав Авірон:«Мосціпане Мойсею,Страх загрів і напудив ти насПриповісткою сею!Між народами бути терном!За сю ласку великуСправді варто в Єгові твоїмПризнавати владику.І послом його бути – се честь!І в незнане будущеЗапечатані письма носить —Се манить нас найдужче.Се якраз доля того осла,Що зав’язані міхи32З хлібом носить, сам голод терпитьДля чужої потіхи.Ще гебреї з ума не зійшли,Долі ліпшої варті,І осягнуть, як честь віддадутьІ Ваалу, й Астарті33.Най Єгова собі там гримитьНа скалистім Сінаї, —Нам Ваал дасть багатства і вдастьУ великому краї.Най Єгові колючі терниБудуть любі та гожі, —Нас Астарти рука поведеПоміж мірти34 і рожі.Наш уділ – Сенаар35 та Гарран,А наш шлях до востоку,А на захід, у твій Канаан,Не поступимо й кроку.Все те ясне, не варто про сеІ балакати далі,Та от що нам з тобою зробитьПо вчорашній ухвалі?Бить камінням руїну стару?Шкода заходу й труду.Дечим може ще він послужитьІзраїльському люду.Майстер він говорити казки,Миляну пускать баньку36,Тож приставмо його до дітейЗа громадськую няньку».Так сказав він, і регіт піднявсь,А з тим реготом в паріПо народі йшов клекіт глухий,Мов у градовій хмарі.Та спокійно відмовив Мойсей:«Так і буть, Авіроне!Що повиснути має колись,Те і в морі не втоне.Канаана тобі не видатьІ не йти до востоку;З сього місця ні вперед, ні взадТи не зробиш ні кроку».І мертвецька тиша заляглаНа устах всього люда,І жахнувсь Авірон, і поблід,Сподіваючись чуда.Але чуда нема! АвіронВ сміх! А з сміхом тим в паріПо народі йшов клекіт глухий,Як у градовій хмарі.VIIIІ піднявся завзятий Датан:«Дарма грозиш, пророчиш!Ось як я тобі правду скажу,Може, й слухать не схочеш.Признавайсь: не на теє ти вчивсьУ єгипетській школі,Щоб, дорісши, кайдани куватьНашій честі і волі?Признавайсь: не на те ти ходивУ єгипетську раду,Щоб з мудрцями й жерцями куватьНа Ізраїля зраду?Признавайся: було там у нихВіщування старинне,Що від дуба й дванадцяти гільВласть Єгипту загине?Знали всі, фараон і жерці,Що той дуб і ті гілі —Се Ізрайля дванадцять колін,Розбуялих на Нілі.І жахались, що мимо всіх праць,І знущань, і катовань,Той Ізраїль росте та росте,Як та Нілова повінь.Знали всі: як в гебрейській сім’їРодить первенця мати,То в єгипетській мусить в той деньПервородне вмирати.Та не знав ніхто ради на се,Не придумав підмоги,Тільки ти, перекиньчик, упавФараону під ноги.І сказав: «Ти позволь їх меніПовести у пустиню,Я знесилю, і висушу їх,І покірними вчиню».І додержав ти слова, повівНас, мов глупу отару,Фараону на втіху в піски,Нам на горе і кару.Скільки люду в пустині лягло!Ті піски і ті скалиСотням тисяч Ізрайля синівДомовиною стали!А тепер, коли з наших ватагТільки жмінька лишиласьІ Ізраїля сила грізнаПо пісках розгубилась,Коли дух наш хоробрий упав,Мов нелітня дитина,І завзяття пом’якло в душі,Наче мокрая глина, —Ти ведеш нас у сей Канаан,Мов до вовчої ями.Адже зверхником тут фараонНад усіми князями!Се ж безумство – тиснутися намСамохітне до пастки!Чи нам тут воювать єгиптян,Чи просити їх ласки?»«О Датане, – промовив Мойсей, —Не журися, мій сину!Канаана тобі не видать,Не гнуть гордую спину.Не одне повідаю тобі,Небораче Датане:При смерті тобі й п’яді земліПід ногами не стане».«Гей, гебреї! – Датан закричав.Ви ж клялися Ваалу!Чи ж забули так скоро своюУчорашню ухвалу?За каміння! Він кпить37 собі з нас,Так, як кпив разів много.Най загине він краще один,Як ми всі через нього!»«Най загине! – кругом загуло. —І ось тут йому й амінь38!»Тільки диво, ні одна рукаНе сягнула по камінь.І Датан зміркувався як стій:«Забирайся в тій хвили!Щоб ми кров’ю твоєю під нічСвоїх рук не сквернили!»І юрба, мов шалена, ревла:«Забирайся ще нині!»І лунав її рев, мов крутіж39 —Гураган по долині.ІХАле ось підняв голос МойсейУ розпалі гнівному,Покотились слова по степу,Наче розкоти грому.«Горе вам, нетямучі раби,На гордині котурні40!Бо ведуть вас, неначе сліпих,Ошуканці і дурні.Горе вам, бунтівничі уми!Від Єгипту почавши,Проти власного свого добраВи бунтуєтесь завше.Горе вам, непокірні, палкі,Загорілі й уперті,Тим упором, мов клином, саміУнутрі ви роздерті.Як кропива, ви руку жжете,Що, мов цвіт, вас плекає;Як бугай, бодете пастуха,Що вам паші шукає.Горе вам, що зробив вас господьВсього людства багаттям!Бо найвищий сей дар буде щеВам найтяжчим прокляттям!Бо коли вас осяє господьЛаски свої промінням,Ви послів і пророків йогоПоб’єте все камінням.Кожду ж крапельку крові тих слугІ чад своїх найкращихБуде мстити Єгова на васІ на правнуках ваших.Буде бити і мучити вас,Аж заплачете з болюІ присягнете в горю чинитьЙого праведну волю.Та як кара жорстока мине,Знову карк ваш затвердне,Черга злочинів, кар і жалюЗнов свій закрут оберне.Горе вам, бо століття ціліЖитимете в тій школі,Поки навчитесь плавно читатьКнигу божої волі!Бачу образ ваш: в лісі пастух,З бука чиру41 надерши,У воді мочить, сушить, потімБ’є й толочить найперше.Поки губка та зм’якне, як пух,І візьметься в ній сила,З-під удару підхопити вмитьЯру42 іскру з кресила.Ти, Ізраїлю, чир той! ТебеТак товктиме Єгова,Поки зм’якнеш на губку й спіймешІскру божого слова.Ти підеш до своєї мети,Як бидля в плуг нераде…Горе тим, що Єгови кулакНа карки їх упаде!Ти далеко в минуле глядишІ в будущі дороги,Та на близькі терни та пенькиВсе збиватимеш ноги.Наче кінь той здичілий, летишУ безодню з розгонуІ колись за ярмо ще своюПроміняєш корону.Стережись, щоб обітниць своїхНе відкликав Єгова,Щоб за впертість на тобі однімНе зламав свого слова!І щоб він не покинув тебеВсім народам для страху,Як розтоптану красу змію,Що здихає на шляху!»Похилившися, слухали всі,Мовчазливі, понурі,Лиш у грудях сопло щось глухе,Наче подихи бурі.ХДобігало вже сонце до гір,Величезне, червоне,І було мов герой і пливак,Що знесилений тоне.По безхмарому небі плилаМеланхолія тьмяна,І тремтіло шакалів виття,Мов болючая рана.Затремтіло щось людське, м’якеВ старім серці пророка,І понизила лет свій на митьЙого дума висока.Чи ж все буть йому кар вістуномІ погрозою в людях?І, мов хоре, голодне дитя,Щось захлипало в грудях.«О Ізраїлю! Якби ти знав,Чого в серці тім повно!Якби знав, як люблю я тебе!Як люблю невимовно!Ти мій рід, ти дитина моя,Ти вся честь моя й слава,В тобі дух мій, будуще моє,І краса, і держава.Я ж весь вік свій, весь труд тобі давУ незламнім завзяттю,—Підеш ти у мандрівку столітьЗ мого духу печаттю.Але ні, не самого себеЯ у тобі кохаю;Все найкраще, найвище, що знав,Я у тебе вкладаю.О Ізрайлю, не тям ти сьогоБогохульного слова:Я люблю тебе дужче, повніш,Ніж сам бог наш Єгова.Міліони у нього дітей,Всіх він гріє і росить,—А у мене ти сам лиш, один,І тебе мені досить.І коли він для себе береТвою силу робочу,Я, Ізрайлю, від тебе собіНічогісько не хочу.І коли він жадає кадил,І похвали, й пошани,Я від тебе невдячність прийму,І наруги, і рани.Бо люблю я тебе не лишеЗа твою добру вдачу,А й за хиби та злоби твої,Хоч над ними і плачу.За ту впертість сліпую твою,За ті гордощі духа,Що, зійшовши на глупий свій шлях,Навіть Бога не слуха.За брехливість твого язика,За широке сумління,Що держиться земного добра,Мов ціпкеє коріння.За безсоромність твоїх дочок,За палке їх кохання,І за мову й звичаї твої,За твій сміх і дихання.О Ізраїлю, чадо моє!Жалься богу Шаддаю43!Як люблю я безмірно тебе,А проте покидаю.Бо вже близька година моя,Та остатня, незнана,А я мушу, я мушу дійтиДо межі Канаана.Так бажалось там з вами входитьСеред трубного грому!Та смирив мене Бог, і ввійтиДоведеться самому.Та хоч би край Йордана меніЗараз трупом упасти,Щоб в обіцянім краю лишеСтарі кості покласти.Там я буду лежать і до гірСих моавських глядіти,Аж за мною прийдете ви всі,Як за мамою діти.І пошлю свою тугу до вас,Хай за поли вас миче44,Як той пес, що на лови у степПана свойого кличе.І я знаю, ви рушите всі,Наче повінь весною,Та у славнім поході своїмНе питайте за мною!Най наперед іде ваш похід,Наче бистрії ріки!О Ізраїлю, чадо моє,Будь здоровий навіки!»XIА як з табору вийшов у степ,То ще гори горілиІ манив пурпуровий їх шляхДо далекої ціли.А ярами вже пітьма ляглаІ котилася в доли;В серці вигнанця плакало щось:«Вже не верну ніколи!»Ось гебрейська біжить дітвора,Що по полю гуляла,Окружила Мойсея, за плащІ за руки чіпляла.«Ах, дідусь! Ти куди йдеш під ніч?Будь, дідусеньку, з нами!Глянь, який збудували ми мур,Які башти і брами!»«Гарно, діти, будуйте свій мур!Та не час мені ждати;Пограничний мур смерті й життяЯ іду оглядати».«Ой дідусю! Поглянь, у яруСкорпіона ми вбили!А в тернині аж троє малихЗайченяток зловили».«Добре, дітки! Вбивайте усіхСкорпіонів ви сміло!Хоч неправедне, але протеПожиточне45 се діло.А неправедне, бо й скорпіонЖить у світі бажає.А чи ж винен він тому, що їдьУ хвості своїм має?Але зайчиків ви віднесітьТам назад, де спіймали.Адже ж мама їх плаче! Про сеВи хіба не гадали?Милосердними треба вам бутьЗадля всього живого!Бо життя – се клейнод, хіба ж єЩо дорожче над нього?»«Зачекай ще, дідусю, не йди!Сядь у нашій громаді.Оповідж нам пригоди свої!Ми так слухати раді.Оповідж, як ти був молодим,Скільки бачив ти дива,Як стада свого тестя ти пасНа верхів’ях Хорива46.Як ти корч той терновий уздрів,Що горить, не згорає,І як голос почув ти з корча,Що аж жах пробирає».«Не пора мені, діти, про сеГоворити широко.Бачте, ніч вже тумани несе,Гасне деннеє око.Та прийде колись час і для васВ життєвому пориві,Появиться вам кущ огняний,Як мені на Хориві.Стане свято в вас, мов у храму,В той момент незабутній,І озветься до вас із огнюОтой голос могутній:«Здійми обув буденних турбот,Приступи сюди сміло,Бо я хочу послати тебеНа великеє діло».Не гасіте ж святого огню,Щоб, як поклик настане,Ви могли щиросердно сказать:«Я готовий, о пане!»Довго ще міркували діткиНад пророцькою річчю,Коли сам він нечутно пішовНочі й пітьмі настрічу.Довго висів і смуток, і жальНад мовчущими дітьми,Поки темний його силуетЩез зовсім серед пітьми.XII«Обгорнула мене самота,Як те море безкрає,І мій дух, мов вітрило, їїПодих в себе вбирає.О, давно я знайомий, давноЗ опікункою тою!Увесь вік, чи в степах, чи з людьми,Я ходив самотою.Мов планета блудна, я лечуВ таємничу безоднюІ один чую дотик іще —Дивну руку господню.Тихо скрізь, і замовкли уста,Запечатано слово,Тільки ти на дні серця могоПромовляєш, Єгово.Лиш тебе моє серце шукаУ тужливім пориві:Обізвися до мене ще раз,Як колись на Хориві!Ось я шлях довершив, що тодіТи вказав мені, батьку,І знов сам перед тебе стаю,Як був сам на початку.Сорок літ я трудився, навчав,Весь заглиблений в тобі,Щоб з рабів тих зробили народПо твоїй уподобі.Сорок літ, мов коваль, я клепавЇх серця і сумлінняІ до того дійшов, що уйшовВід їх кпин і каміння.Саме в пору, як нам би в земліОбітованій стати!..О всезнавче, чи знав ти впередПро такі результати?І ворушиться в серці грижа47:Може, я тому винен?Може, я заповіти твоїНе справляв, як повинен?О Єгово, я слізно моливсь:Я слабий, я немова!Кому іншому дай сей страшнийМаєстат48 свого слова!І ось сумнів у душу меніТисне жало студене…О всесильний, озвися, чи тиЗадоволений з мене?»Так ідучи молився МойсейУ сердечному горі,—Та мовчала пустиня німа,Тихо моргали зорі.XIIIАж почувся притишений сміхКрай саміського боку,Наче хтось біля нього ішов,Хоч не чуть було кроку.І почулися тихі слова,Мов сичання гадюки:«Цвіт безтямності плодить усеКолючки лиш і муки.А як вийде самому той плідДонести не спромога, —То найкраще увесь свій тягарПоложити на Бога».МойсейХтось говорить! Чи в моїм нутріВласне горе шалене,Чи отут, може, демон якийНасміхається з мене?ГолосАж тепер усумнився в своєРеформаторське діло?Сорок літ ти був певний і вівХоч насліпо, та сміло.МойсейХтось говорить! Чом чоло моєПокривається потом?Страшно? Ні! Та по серці се йде,Мов розпаленим дротом.ГолосУ гордині безмежній свій людТи зіпхнув з його шляху,Щоб зробить, яким сам його хтів,Чи не пізно для страху?МойсейХто ти, дивний? Не бачу тебе,Та від себе не струшу!Тільки чую, як зір твій меніВсе вгризається в душу.ГолосЧи так важно, хто я? Хто зумівНаказать колись морю,Тому важно не хто, але щоІ чи правду говорю!МойсейНі, не правда, що з гордощів яРозпочав своє діло!Тільки бачачи люд у ярмі,Моє серце боліло.ГолосБо ти чув себе братом рабів,І се стидом палило,І захтів їх зробити таким,Щоб тобі було мило.МойсейТак, з низин тих, мрячних і лячних,Я хотів їх підвестиТам, де сам став, до світлих висот,І свободи, і чести.ГолосТа творця, що послав їх там вниз,Ти не радивсь в ту пору;Аж тепер, як упав ти, йогоКличеш в свойому горю.МойсейНі, на се ж мене пхнуло йогоВсемогуче веління,В темну душу хоривський огоньНадихнув просвітління.ГолосГей, а може, хоривський огоньНе горів на Хориві,Лиш у серці завзятім твоїм,У шаленім пориві?Може, голос, що вивів тебеНа похід той нещасний,Був не з жадних горючих купин,А твій внутрішній, власний?Адже пристрасть засліплює зір,А бажання – се ж чари,Плодить оку і світ, і богів,Як пустиннії мари.Те бажання, що, наче шакал,У душі твоїй вило,—Лиш воно тебе їх ватажкомІ пророком зробило.МойсейАх, від слів тих я чую себеСто раз більш в самотині!Хто ти, вороже?ГолосЯ Азазель,Темний демон пустині.XIVБуло темно. Лиш зорі яркіМиготіли з простору.Простував при їх блиску МойсейУсе вгору та вгору.Без стежок. Серед пітьми велиЙого дивнії звуки:То квиління гієни в яру,То знов шелест гадюки.Він ішов, не ставав, мов геройДо остатнього бою,Та у серці важка боротьбаІшла з самим собою.«Те бажання, – кричало там щось, —Виплід сорому й болю,Се був кущ огняний, що велівВирвать люд мій на волю?..Те бажання – се був той огоньІ була тота сила,Що для мене Єгови наказІ Єгову створила?Те бажання – братам помогтиІ їх сльози обтерти —Се той гріх, що за нього я вартІ прогнання, і смерти?Ні, не те! Бережись і не кривСам душею своєю!Се бажання святе! Та чи гріхНе підповз там змією?Чи не був же ти їх ватажком,Паном душ їх і тіла?І чи власть ті бажання святіВ твоїм серці не з’їла?Чи новим фараоном для нихІ ще тяжчим не був ти,Бо в їх душу контролем своїм,В їх сумління сягнув ти?..Небезпечно ставати всупірДіл природних бігови!Легко власний свій забаг податьЗа веління Єгови.Що, як ти сорок літ отсих бувШалом божеським хорий,Замість божого, їм накидавВласний план тіснозорий?Адже ж, може, в Єгипті вони,Множачись серед муки,Могли вирости в силу й забратьУвесь край в свої руки?Відірвавши від ґрунту їх тамІ завівши в пустиню,Чи подумав ти: може, отсимЗлочин лютий я чиню?Що значить безґрунтовій юрбіОбіцяти свободу?Чи не те ж, що з землі вирвать дубІ пустити на воду?Чи не правду говорить Датан:Старі гнізда лишили,А новії здобути немаНі охоти, ні сили?О Єгово, озвися, скажи:Я чинив твою волю,Чи був іграшка власних скорбот,І засліплення, й болю?О Єгово, озвися! Чи й тиЗдобуваєш дар мовиЛиш у пристрасті нашій, у снах,У розбурханій крови?»Та Єгова мовчав, лише чутьЛиховіснії звуки:То квиління гієни в яру,То знов шелест гадюки.XVПідіймалося сонце над степ,Мов багровеє коло,І промінням, мов стрілами, тьмуПрошибало й кололо.У промінні тім Небо-гора,Мов цариця в пурпурі,Над всі гори найвище здіймаСвої ребра понурі.На найвищому шпилі гори,Вище зломів і кантівХтось недвижно стоїть, мов одинЗ предковічних гігантів.Там високо над чвари землі,Над всі шуми і згукиВін стоїть і до неба простягРозпростертії руки.У сходовому сяйві небес,В пурпуровім проміннюКолосальний його силуетВидно геть у пустиню.І летять із гебрейських шатрівЗатурбовані зори,Мов гонці, до гіганта тогоНа осяяні гори.«Се Мойсей!» – одні одним устаПромовляють несміло,Та не вимовлять того, що тамУ серцях защеміло.Се Мойсей на молитві стоїть,Розмовляючи з Богом,І молитва та небо боде,Мов поломінним рогом.Хоч заціплені міцно устаІ не чуть його мови,Але серце його розмовляІ кричить до Єгови.Підіймається сонце, палаВся небесная стеля;І стоїть на молитві МойсейНерухомий, як скеля.Вже полуденний демон степомШле знесилля і змору,Та Мойсея мов руки чиїсьПідіймають все вгору.І схиляється сонце унизВже над Фазга49 вершини,І ляга величезная тіньВід вершин на рівнини.І паде величезная тіньВід Мойсея востаннєАж униз на гебрейські шатри,Мов батьківське прощаннє.А по таборі пострах ішов:«Боже, щоб у сю хвилюНе закляв нас пророк, бо клятьбаМала б дивную силу!Від такої молитви тремтятьЗемлянії основи,Тають скелі, як віск, і дрижитьТрон предвічний Єгови.І як він заклене нас тепер,І як сонечко сяде,То весь люд і весь край сей вночіБез полики50 пропаде».XVIА Мойсей борикався51, горів,Добивався до ціли,А як ніч залягла на горі,

Предыдущая 1 2 3 Следующая

Авторизация