Музыкант. Художник

18

Ідеться про два напрямки садово-паркового мистецтва: 1) розроблений Андре Ленотром та його школою французький (регулярний, геометричний) парк і 2) англійський (пейзажний, іррегулярний, ландшафтний) парк.

19

Іржавець (раніша назва: Ржавиця) – село Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер Ічнянського р-ну Чернігівської обл.). Свого часу тут, у Троїцькій церкві, знаходилась чудотворна ікона Божої Матері.

20

Врізана в дуб ікона, як свідчив Лев Жемчужников, була не в Дігтярях, а в Сокиринцях.

21

Сергій Костянтинович Зарянко (1818 – 1871) – російський портретист, академік Санкт-Петербурзької академії мистецтв. Для його робіт характерна пильна увага до деталі навіть в аксесуарах.

22

Прототипом цього образу була дружина Петра Григоровича Галагана Софія Олександрівна Галаган (уроджена Казадаєва) (? – 1864).

23

Ідеться про оперу італійського композитора Джоаккіно Антоніо Россіні (1792 – 1868), написану за сюжетом драми Фрідріха Шиллера.

24

Климентій Карлович Боде – секретар російського посольства в Персії у 1850-х рр., автор подорожніх записок, які друкувалися в журналі «Библиотека для чтения» за 1854 р.

25

Персеполь (Персеполіс) – місто, яке виникло в VI – V ст. до н. е. й було столицею імперії Ахеменідів, розташоване за 900 кілометрів на південь від Тегерана.

26

Ідеться про долину Марвдашт неподалік міста Шираз, де збереглися руїни Персеполя (Тахте-Джамшид).

27

Думка Климентія Боде передана неточно. У другій статті під назвою «Путешествие в Луристан и в Аравистан» («Библиотека для чтения», 1854, т. 126) він писав про те, що може лиш побіжно розповісти про пам’ятки Персеполя, оскільки для докладної розмови потрібно багато чого вивчити, до того ж він не має змоги тривалий час перебувати в Персеполі.

28

Шевченко має на думці повість російського письменника Олександра Олександровича Бестужева (Марлінського) «Фрегат “Надежда”», яка розпочинається чималою картиною балу в Петергофі.

29

Шевченко має на думці описану Гоголем у «Мертвых душах» «пирушку на русскую ногу с немецкими затеями», яку сольвичегодські купці влаштували купцям устьсисольським і яка закінчилася переможною для перших бійкою, після якої вони вибачились, сказавши, що «немного пошалили».

30

Офіцери військових частин, служба в яких вимагала спеціальної освіти (артилеристи тощо), мали особливий («ученый») кант на мундирі.

31

Ім’я героя грецької міфології Амфітріона як гостинного господаря стало прозивним від часу появи комедії Мольєра «Амфітріон» (1668).

32

Гросфатер – старовинний німецький танець: хода журавля, після якої починається жваве скакання.

33

Оноре де Бальзак (1799 – 1850) – французький письменник. Тут ідеться про роман «Жінка тридцяти років», з якого розпочалася літературна слава Бальзака.

34

Ідеться про серію малюнків німецького художника Ганса Гольбейна Молодшого (1497 – 1543) «Образи смерті» (або «Танець смерті»), створену в 1524 – 1526 рр.

35

Згідно з грецьким міфом, Актеон під час полювання побачив Артеміду, яка купалася зі своїми німфами. Розгнівана богиня перетворила юнака на оленя, і його розірвали власні собаки.

36

Шевченко говорить про персонажа трагікомедії Вільяма Шекспіра «Буря» (1610 – 1611).

37

Людвіг (Луї) Шпор (1784 – 1859) – німецький скрипаль, композитор, диригент і педагог.

38

Очевидно, Шевченко має на думці увертюру до комедії Шекспіра «Сон літньої ночі» – один із найвідоміших творів німецького композитора Якоба Людвіга Фелікса Мендельсона-Бартольді (1809 – 1847).

39

Адрієн Франсуа Серве (1807 – 1866) – бельгійський віолончеліст і композитор, якого називали «Паганіні віолончелі».

40

Шевченко говорить про музику німецького композитора, диригента й піаніста Карла Марії Фрідріха Августа фон Вебера (1786 – 1826) до п’єси німецького актора й драматурга Пія-Александра Вольфа (1782 – 1828) «Преціоза» (1821).

41

Мінезингерами в Німеччині ХІІ – ХІІІ ст. називали поетів-музикантів, які оспівували куртуазну любов.

42

Шевченко говорить про перекладену для віолончелі каватину Норми з однойменної опери італійського композитора Вінченцо Сальваторе Кармело Франческо Белліні (1801 – 1835).

43

Фрідерік Францішек Шопен (1810 – 1849) – польський композитор і піаніст; Шопен написав понад шість десятків мазурок.

44

Варіант народної пісні «Котилися вози з гори», що її авторство приписують Марусі Чурай.

45

Людвіг Шпор у Берліні не жив. У 1812 р. він стає капельмейстером Віденської опери, потім їде до Італії, з 1817 р. працює музичним керівником Франкфуртського театру, а з 1822 р. до кінця життя був придворним капельмейстером у Касселі.

46

Російський композитор Михайло Іванович Глінка (1804 – 1857) влітку 1838 р. тривалий час мешкав у селі Качанівка Борзнянського повіту Чернігівської губернії, у маєтку Григорія Степановича Тарновського.

47

Алембік – скляний перегонний куб; реторта – посудина з повернутим назад носиком для перегонки речовин.

48

Томагавк – холодна зброя (сокирка) індіанців Північної Америки.

49

Шевченко говорить про так звані «єфимки з признаком» – монети часів царя Олексія Михайловича.

50

Іван Никифорович Золотаренко (? – 1655) – полковник корсунський (1652) та ніжинський (1653 – 1655). Як наказний гетьман очолював козацьке військо в поході на Білорусь (1654 – 1655), але в боях за Смоленськ участі не брав (Шевченко говорить про це вслід за «Исторіей русов»). Натомість в облозі Смоленська брав участь його брат Василь (? – 1663).

51

17 вересня за ст. ст. православна Церква вшановує святих мучениць Віру, Надію, Любов та їхню матір Софію (? – 137).

52

Смольний інститут – перший у Росії інститут шляхетних панночок, заснований за ініціативою Івана Івановича Бецького в 1764 р. у Санкт-Петербурзі при Воскресенському Смольному Новодівичому монастирі.

53

Полтавський інститут шляхетних панночок був заснований 1818 р. за ініціативою княгині Варвари Олексіївни Рєпніної-Волконської.

54

Рядки з поеми «Катерина».

55

Слова з української народної пісні-танцю «Гречаники».

56

Ідеться про заупокійну месу Моцарта – останній твір великого композитора.

57

Початок української народної пісні «Ходить гарбуз по городу».

58

Перші рядки думи про Олексія Поповича.

59

Нетичанка – бричка з плетеним кузовом.

60

Тобто Свято-Троїцького собору.

61

Ідеться про дзвіницю Варваринської церкви, реконструйовану в 1844 – 1845 рр.

62

У реконструкції Густинського монастиря брав участь російський архітектор-будівельник, академік Санкт-Петербурзької академії мистецтв (з 1839 р.) Дмитро Єгорович Єфимов (1811 – 1864).

63

Автомедон (Автомедонт) – у давньогрецькій міфології візник Ахілла. У переносному сенсі – вправний візник. Саме такого значення надавали йому письменники ХІХ ст., наприклад, Пушкін у романі «Евгений Онегин».

64

Ідеться про прилуцький Спасо-Преображенський собор (1705 – 1720), кошти на побудову якого дав Гнат Іванович Галаган (див. прим. до поезії «Іржавець»).

65

Прилуцький полковник Іван Яремович Ніс (? – 1715) у 1714 р. був призначений генеральним суддею, а його місце посів Гнат Галаган.

66

Олександр Олександрович Бестужев (Марлінський) (1797 – 1837) – російський письменник і публіцист, надзвичайно популярний у 1830-х рр., коли його називали «Пушкіним прози».

67

У червні 1844 р. Михайло Глінка виїхав із Санкт-Петербурга в Париж.

68

Про те, що Мікеланджело після завершення розписів Сікстинської капели на якийсь час втратив зір, писав Джорджо Вазарі у своїй книзі «Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів» (1550).

69

Великі Луки – старовинне російське місто, повітовий центр Псковської губернії (нині районний центр Псковської обл. Росії).

70

Серути – поштова станція неподалік Великих Лук.

71

Ідеться про Петропавлівську лікарню, відкриту в 1835 р. Кошти (400 тис. карбованців асигнаціями) на побудову «больницы, учреждаемой на Петербургской стороне», дав імператор Микола І.

72

Герман Кох (1807 – 1868) – головний лікар Петропавлівської лікарні.

73

Хазяїн Качанівки Григорій Тарновський відзначав свої іменини на «теплого Юрія» – 23 квітня (6 травня).

74

Прототипом цього образу могла бути племінниця Тарновського Марія Степанівна Кржисевич (уроджена Задорожна) (1824 – 1905).

75

Прототипом цього образу був Григорій Степанович Тарновський (1784 – 1853) – український поміщик і меценат.

76

Григорій Тарновський був обраний предводителем дворянства Борзнянського повіту Чернігівської губернії в 1831 р.

77

Ференц Ліст (1811 – 1886) – угорський композитор, диригент, педагог, найбільший піаніст-віртуоз ХІХ ст.

78

Шевченко має на думці трагедію «Синав и Трувор» (1750) російського поета й драматурга Олександра Петровича Сумарокова (1717 – 1777).

79

Ідеться про здійснений російським письменником і перекладачем Степаном Івановичем Вісковатовим (1786 – 1831) переклад французької адаптації шекспірівського «Гамлета» пера Жана Франсуа Дюссі (1733 – 1816).

80

Ідеться про водевіль російського письменника й актора Дмитра Тимофійовича Ленського (1805 – 1860) «Лев Гурыч Синичкин, или Провинциальная дебютантка» (1840).

81

Тобто влітку 1838 р.

82

Арія Людмили з четвертої дії опери «Руслан и Людмила» була написана пізніше – у 1841 р.

83

Смоленське кладовище було засноване згідно з указом Сенату на Васильєвському острові в 1756 р. Свою назву отримало, очевидно, від храму на честь смоленської ікони Божої Матері.

84

Плакатний білет, чи плакат, – тимчасовий паспорт для людей податного стану в Російській імперії.

85

Крестовський острів – острів у західній частині Санкт-Петербурга, у дельті Неви.

86

Піски – історична назва місцевості, розташованої в центрі Санкт-Петербурга між Невою, Невським та Ліговським проспектами, по обидва боки від Суворовського проспекту.

87

Ідеться про Нікольський морський собор на Нікольській площі в одному з центральних районів Петербурга – Казанській частині (відомий під іменем Миколи Морського, чи Миколи Мокрого). Побудований у 1753 – 1762 рр. учнем Растреллі Савою Івановичем Чевакинським.

88

Очевидно, ідеться про «Школу для віолончелі» («Methode de violoncelle») (1840) німецького віолончеліста й композитора Бернгардта Гайнріха Ромберга (1770 – 1841).

89

Великий (Кам’яний) театр – найстаріший постійний театр Санкт-Петербурга, відкритий у 1783 р.

90

Казанський собор у Санкт-Петербурзі – монументальна пам’ятка архітектури російського класицизму. Побудований у 1801 – 1811 рр. архітектором Андрієм Никифоровичем Вороніхіним (1759 – 1814). Соборне прокляття – церковний обряд, який відправлявся під час однієї з неділь Великого посту.

91

Ідеться про будинок Енгельгардта на Невському проспекті (№ 30/16), який належав Ользі Михайлівні Енгельгардт (уродженій Кусовниковій). З початку ХІХ ст. тут відбувалися концерти Санкт-Петербурзького філармонічного товариства.

92

Анрі В’єтан (1820 – 1881) – бельгійський скрипаль і композитор. З 1846 р. жив і працював у Санкт-Петербурзі як соліст імператорських театрів.

93

Александринський театр – найстаріший драматичний театр Росії, створений у 1756 р. Александринським став називатися з 1832 р. на честь імператриці Олександри Федорівни.

94

Михайлівський театр – театр опери й балету в Санкт-Петербурзі, відкритий у 1833 р.

95

Ідеться про ораторію «Створення світу» австрійського композитора Франца Йозефа Гайдна (1732 – 1809), написану 1798 р. за сюжетом поеми Джона Мільтона «Втрачений рай».

96

Михайлівський манеж – найбільший манеж Санкт-Петербурга, побудований у 1798 – 1801 рр.

97

Ідеться про імператорський Патріотичний інститут, заснований Санкт-Петербурзьким жіночим патріотичним товариством у 1822 р. на базі Училища жінок-сиріт 1812 р. Містився на Десятій лінії Васильєвського острова.

98

Ідеться про графа Матвія Юрійовича Вієльгорського (1787 – 1863), який був блискучим віолончелістом, учнем Ромберга.

99

Литовський замок – в’язниця в Санкт-Петербурзі, в окрузі Коломна, на перетині Мойки й Крюкового каналу.

100

Московська застава – історична назва північної частини сучасного Московського р-ну Санкт-Петербурга. Назва походить від застави, яка була на перетині Московского тракту й Ліговського каналу.