Книги жанра литература 20 века
«Я уже верст пять прошел в сторону от Военно-Грузинской дороги, легко подымаясь вверх по течению Чубурике, незначительного притока Арагвы. Это прелестная речонка: вода в ней светлая, как хрусталь, очень холодная и мчится по ущелью с головокружительной быстротой; белая пена кусками оседает на громадных камнях, порогами низводящих русло к устью: на этих порогах Чубурике ревет, словно каждая капля ее…
Фрэнсис Чисхолм – добросердечный и скромный священник, чья индивидуальность и непосредственность делают его непопулярным среди духовенства. Чтобы избавиться от «неудобного» священника, его отправляют в Китай. Более тридцати лет Чисхолм поддерживал миссию, несмотря на крайнюю нищету, гражданскую войну, чуму и враждебность его начальства. Сражаясь с глупостью, фанатизмом и жестокостью, отец Чисхолм …
Варлама Шаламова справедливо называют большим художником, автором глубокой психологической и философской прозы. Написанное Шаламовым – это страшный документ эпохи, беспощадная правда о пройденных им кругах ада. Рассказ входит в авторский сборник «Артист лопаты».
«В 1902 году, летом, проживая в Геленджике, я был свидетелем продажи за невероятно дешевую цену, хороших лошадей в упряжи и с крепкими повозками. Продавали зажиточные люди, по всем признакам – крестьяне. Спустя некоторое время, я узнал, что это были баптисты ставропольской губернии, выселяемые бывшим губернатором Никифораки с арендованных ими в течение пятнадцати лет земель, принадлежащих трухменс…
«Славно сшит охабень мой боярский, Будто жар, сияют жемчуга; Как прошёлся в нём по гриде царской, Потемнели очи у врага…»
«Все с ума посходивши. Все с ума посходивши. Все с ума посходивши. Все посходивши с ума. Проба пера. Рыба теперь гниет не только с головы, но и с хвоста. Все больше вампиров, все меньше доноров, нехватка крови. Любящие люди сосут нас больше, чем остальные. За это и любят…»
«Сельцо Мартыновщину, Овечью Топь тож, совсем замела и схоронила под сугробами двухсуточная метель. Она свирепствует в морозном просторе новогодней ночи, переполняя угрюмую муть между небом и землею порывистыми перелетами снежных вихрей…»
«В Москве последний счастливый день Мити был девятого марта. Так, по крайней мере, казалось ему. Они с Катей шли в двенадцатом часу утра вверх по Тверскому бульвару. Зима внезапно уступила весне, на солнце было почти жарко. Как будто правда прилетели жаворонки и принесли с собой тепло, радость. Все было мокро, все таяло, с домов капали капели, дворники скалывали лед с тротуаров, сбрасывали липкий …
До нашого видання увійшли найвизначніші твори класика української літератури та видатного кінорежисера світового масштабу Олександра Довженка: «Щоденник», «Україна в огні», авторизований варіант кіноповісті «Зачарована Десна» та оповідання. Центральне місце в творчості митця завжди було віддано Україні та її людям, це їм він присвятив своє надхнення і любов.
Роман Юрія Яновського «Майстер корабля» – один з найоригінальніших творів періоду Розстріляного Відродження – сьогодні повертається до читача. Це романтичний пригодницький роман, у якому яскраво втілено тему подвигу, кохання, відданості дитячій мрії.
«У робфаківця на столі стоїть попільниця. Зовнішнім виглядом, білою фарбою вона нагадує плисковату морську мушлю. В дійсності ж – це кістка з лоба чоловіка…»
За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» – один із кращих творів радянської літератури про героїку Громадянської війни. Кривавою хвилею прокотилася вона по Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли…
«Ви відгадали – я хочу топтати романтичні полині. На ноги посиплеться гіркий пил, гіркий пил. Стежка буде вести за горби, в полиневий край. Гіркі подихи піднесе мені степ. Сонце розпливеться коло обрію, як рана. День позганяє вітри на тирло на ніч. А я топтатиму гіркі полині».
«…Величезна ніч обняла Большакова за шию. Заглянула в вічі… І мене голубила так ніч. Я знаю про зелене жито, як пахне, і мене нічна хвилює млость. Я тепер щойно наповнюю себе проміннями зорь, таємницями хвилин. Тепер я лише відчуваю велике, і перо моє ворогує з думкою. Тепер в мені хаос. А пройде час, а зігнуться мої юнацькі плечі, і перше срібло на голові неминуче надійде – я буду суворим майстро…
Ми, байгородці, ніколи не любили тимчасової влади, себто всіх тих, що, зайшовши у гості, хотіли покласти на нас свої носилки і повісити на нашу вішалку шинелю і кобуру нагана. Ні, їм доводилось у нас спати в передній, не знаючи, хто їх збудить ранком. А згадуючи, що ми – місто величеньке, звише півсотні тисяч, легко поставити крапку: так, кожна така влада мала з нами клопіт. Ми знаємо, що наше міс…