Хоча робота була напруженою, життя в експедицii не було одноманiтним. Увесь час траплялись якiсь подii, переважно неприемнi. Причиною цього був контингент робiтникiв, бiльшу частину якого складали «випускники» таборiв ув’язнених, розташованих поблизу мiст, що будувались у пустелi. Їх руками будувались цi мiста, рудники, заводи. Пiсля звiльнення вони йшли в геологiчнi експедицii, що шукали родовища урану i золота в пустелi Кизилкум.
Іншу частину робiтникiв складали люди, якi бажали добре заробити. Буровики, водii водовозок, дробильники проб, прохiдники канав працювали вiдрядно, не зважаючи на час, а крiм того мали ще, як усi робiтники експедицii, стовiдсоткову надбавку до заробiтноi платнi – польовi, безводнi i районний коефiцiент. Вони отримували удвiчi i утричi бiльше, нiж iнженери i, тим бiльше, технiки. Бiльшу частину робiтникiв, що ранiше не вiдбували покарання в таборах, складали казанськi татари, якi добре приживались в Узбекистанi завдяки близькостi мов i звичаiв.
Одна з неприемних подiй була пов’язана з молодими хлопцями, учнями Ферганського професiйно – технiчного училища, якi проходили в експедицii бурову практику. Вони швидко влились до колективу буровикiв. Вечорами, пiсля роботи, хлопцi вiдпочивали, тобто пили горiлку, якщо вдавалось дiстати. Пiсля полуночi, коли горiлка скiнчалася, iнодi виникали бiйки. Цього разу молодi буровики, бажаючи показати, якi вони «крутi», причепилися до вже немолодого колишнього в’язня, високого, страшного на вигляд, як Дракула, зi шрамами на обличчi. Пацани прийнялись його нещадно бити, але вiн вирвався, побiг i зачинився у своему будиночку, подiбному, скорiше на будку, нiж на житло. Пiсля погроз, пересипаних матом, практиканти почали ламати фанернi дверi. Зляканий Дракула зрозумiв, що його уб’ють, схопив великий кухонний нiж i навмання вдарив ним крiзь фанеру. Нiж точно попав у живiт одному з нападникiв. Тут пацани протверезили i побiгли до начальника експедицii, щоб термiново вiдвезти пораненого у лiкарню. Найближча була у селищi газовикiв Газлi, сто або навiть бiльше кiлометрiв вiд експедицii по битiй дорозi через пустелю. За кермо ГАЗ-69 сiв сам Юрiй Павлович, iхали декiлька годин i зранку поранений був вже на мiсцi.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
