– Ми з вами, колего, вже е сусiдами по нарах шостий рiк, та й ранiше я бачив вас у цьому закладi, коли ви сидiли в iншiй камерi i ми могли зустрiчатися лише на прогулянках, але я вперше чую, що у вас були окуляри. Можливо, ви в дитинствi носили окуляри? Не гнiвайтеся, колего, але так бувае: коли сильно вдаритися головою об щось, виринають спогади дитинства. Не переживайте, це швидко мине, в мене було щось подiбне.
16
Навiть якби в мене не була розвинута iнтуiцiя, я б усе одно зрозумiв, що в усiх моiх бiдах винен цей старий. Але я сприйняв це як аксiому, що не потребувала доведень. Тепер мене вразило не те, були чи не були в мене окуляри (я добре знаю, що все життя, принаймнi до вчорашнього дня, носив окуляри, не псих же я якийсь!) i навiть не його туманнi слова про цей заклад i кiлькiсть рокiв, якi ми тут провели, бо вiдразу збагнути це було неможливо. Мене вразив тон, яким вiн вимовив цi слова.
Моi вороги й опоненти завжди користувалися тим, що я бував агресивним лише доти, доки вони залишалися в глухiй оборонi, бо вiдчували справедливiсть моiх нападок. Як тiльки я робив якусь тактичну помилку, не так i не в тiй мiрi звинувачував iх у чомусь, як вони рiзко перегруповували своi сили i не те щоби йшли в атаку, а морально вбивали мене своiм внутрiшнiм вiдчуттям правоти: Анатолiю, ти схибив, але ми вибачаемо тобi попереднi напади i не будемо дiяти твоiми методами. Такою поведiнкою вони досягали бiльших результатiв, нiж коли б самi нападали на мене чи виправдовували своi дii. Цей маневр дозволяв акцентувати увагу не на iхнiй аморальнiй позицii, а на моiх дрiбних похибках, моiх помилках, бо я висвiтлив ту чи iншу подiю не тодi, коли потрiбно, i не в тому ракурсi. Все це змушувало мене, аби остаточно не втратити завойованих позицiй, притишувати свiй гнiв i просто вичiкувати зручного випадку, щоб розпочати новий наступ.
Подiбна позицiйна гра зараз iнтуiтивно вiдбувалась у мене з професором. Нiхто з нас не мiг би сказати, в чому суть цiеi гри, що ми хочемо довести одне одному, але я вiдчував, що перегнув палицю, що якщо зараз не зупинюсь, то програю всю гру. Я внутрiшньо зiбрався i вирiшив мовчати, не провокуючи професора.
17
– Ви, колего, збиваете мене своiми непотрiбними пошуками, – професор, вiдчувши мою слабинку, знову пiшов у наступ. – Ви ж знаете, як запрограмована в мене пам’ять. Якщо я зiб’юся, доведеться розпочинати все спочатку. Алданова ми проходимо з вами вже третiй мiсяць, а кiнця й краю не видно, бо я постiйно повертаюся назад, до того мiсця, де мене збили. Повiрте, що е ще чимало цiкавих письменникiв, про творчiсть яких вам було би корисно знати.
Менi хотiлося вчинити з професором так, як це зробив зi мною вiйськовик: згребти, мов слiпе кошеня, i з усiеi сили жбурнути його на цементну долiвку, а потiм iз радiстю спостерiгати, як старий буде збирати докупи своi розчавленi мiзки. Я нiколи не зауважував за собою садизму, якоiсь жорстокостi стосовно людини чи тварини. Це було правило. А старий був винятком, який пiдтверджував це правило. І я знав, що рано чи пiзно зроблю зi старим саме так.
Але зараз треба було мовчати, зiбрати в кулак всю свою волю, затаiтися, щоб не програти всю гру, цiною якоi було життя. Я не розумiв, чому я так думаю, але iнтуiтивно вiдчував, що так воно i е насправдi.
– З точки зору Алданова, – як нi в чому не бувало, продовжував свою лекцiю професор, – причиннiсть в iсторичному процесi iснуе, але замiсть одного ланцюга причин i наслiдкiв слiд шукати велику кiлькiсть незалежних один вiд одного ланцюжкiв. У кожнiй окремо взятiй наступна ланка залежить вiд попередньоi. Але в схрещуваннi ланцюжкiв необхiднiсть i доданiсть вiдсутнi – ось чому немае жодноi користi вiд того, щоб робити iсторичнi прогнози: вони нiкому й нiколи не вдавалися. Велика особистiсть впливае на iсторичний процес, оскiльки використовуе, за термiном письменника, щасливий випадок проти нещасливого випадку. Алданов переконаний, що Жовтнева революцiя перемогла лише тому, що керiвником табору революцiонерiв був Ленiн. Письменник так про це писав: «Особистий ланцюг причинностi дуже сильноi вольовоi людини зiткнувся з гiгантською сукупнiстю ланцюгiв причинностi росiйськоi революцii».
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
