Пахом Гордiенко. А мiй наставник Кiндрат Тримбач як?
Марiчка. У Кiндрата гiрше справи. Нога до кiстки розрубана. Кажу йому полежати, а вiн в бiй рветься, говорить, як там хлопцi без мене обiйдуться?
Дiд Яким. Так, Кiндратка такий, бойовий хлопець, зане[6 - Зане – тому що.] норовистий, що скакун.
(Марiчка поглянула на Данилу та, пiймавши на собi його зосереджений погляд, посмiхнулась).
Пахом Гордiенко. Марiчка, а дозволиш тобi вiдра до хати вiднести? А то ми тобi швидко проводжатого знайдемо (засмiялися козаки).
Марiчка. Спасибi, нехай вас тут дiдусь трошки навчить уму-розуму, а я сама донесу як-небудь.
(Набравши в колодязi води, Марiчка пiшла. Дiйшовши до тину, вона обернулася, почувши, як заспiвали козаки).
Славно бились з ворогом козаки в походi,
Ходить слава по землi, чутка йде в народi.
(Данило Горицвiт, взявши шаблю у друга, спритно рубав двома шаблями. Марiчка посмiхнулась та пiшла по стежцi).
Марiчка(тихенько пiдспiвуючи).
Бийся, бийся, за свободу бийся,
А ти пiсня вiльна, нiби рiчка лийся.
(Данило повернув шаблю Пахому).
Пахом Гордiенко(бере шаблю). Данило, не переживай ти так.
Дiд Яким. Ото таку дiвку ще заслужити треба. Козачка, вся в батька. Тихон Лобода лихий козак!
Трохим Лисиця. Ага, Марiчка минулого лiта з братом Павлом наввипередки скакала, трохи коней не загнали, а вона йому не поступилась.
Дiд Яким. Такiй дiвцi справжнiй козак потрiбен, сокiл сизокрилий (дивиться в небо).
Данило Горицвiт. Заради Марiчки я осавулом стану!
Дiд Яким. О, осавулом вiн стане! Та щоб осавулом стати треба попотiти добре, скiльки верст проскакати, скiльки ночей недоспати, скiльки пороху понюхати, скiльки ворогiв порубати! А ви що? Тiльки навчились шашкою розсiкати, а вже – осавулом стане.
Трохим Лисиця. Не кажи дiд, ми вже пройшли iспит (махнув шаблею). Моя бабуся говорить: йди вгору й будеш на висотi.
Дiд Яким. Що ви там пройшли, то ж пiд Жовтими Водами репетицiя була, якби реестровi козаки, котрi були на службi у Речi Посполитоi, не стали на бiк Богдана Хмельницького, то не була би легкою ваша перемога, багато би кровi пролилося. Ну ж бо, Пахомка, бери шаблю. Пiсню заспi-вуй!
Трохим Лисиця.
Бийся, бийся, за свободу бийся,
А ти пiсня вiльна, нiби рiчка лийся.
(Пахом вправно обмахуеться шаблями).
Дiд Яким. Лях[7 - Лях – поляк (устар).] ошуюю, iще ззаду пiдступають, махай, махай, руби ворога! Так, так, молодець!
Ява ІІ
(Хата Гликерii. Вона пораеться у печi, помiшуе в казанку галушки та пробуе на сiль, рiже зелену цибульку).
Гликерiя. Зараз вже суп буде готовий, поiж, Марiчка, а потiм пiдеш в балку.
Марiчка. Вiн ще гарячий, я зараз не хочу. Я на суп дiда Якима запросила, якщо прийде, нагодуйте його i дайте йому це розтирання (дае пляшечку).
Гликерiя. Дам, дочка. Дiд Яким добрий козак! А як вiн твою бабусю любив. Стiльки битв пройшов дiд Яким, скiльки поранений був, а ось, Бог послав такий довгий вiк, а мати моя, Уляна, молодою загинула, царство iй небесне (перехрестилась на iкони). Марiчка, ти довго не ходи, скорiше повертайся.
Марiчка. Наберу збору i повернуся. Багато поранених козакiв, та ще й ляхiв полонених, багато трав треба. (Зiтхнула).
Гликерiя. Ти усiх лiкуеш, i наших, i полонених, добра твоя душа.
Марiчка. Вони ж хворi, немiчнi, собаку й ту жаль, а то людина.
Гликерiя. Якби вони так само вважали, то i не було би цiеi вiйни. (Зiтхнула).
(Марiчка взяла корзину, пiшла до гаю, збирае трави).
Марiчка. Ось деревiй, овечий язичок, нарву, стане в нагодi вiд кровотеч та для загоення ран.
(Зiрвала оберемок зелених нiжних листочкiв i поклала в корзину).
Марiчка. Кропива, йди сюди, ух, пекуча, соком будемо рани лiкувати.
(Бачить голубку).
Марiчка. А ти що на стежцi сiла, вчишся лiтати? (присiла) Вчись, вчись, мамка твоя, мабуть, спостерiгае з гiлки, переживае. Лети голубка сизокрила.
(Спiвае).
Сонечко сiдае, ти лети в гнiздечко,
Сиза голубиця, лагiдне сердечко.
Де ж ти заблукала, зачекався милий,
Вiн тебе кохае, голуб сизокрилий.
Я не забарилась, дiток годувала,
Щоб вони заснули, iм пiснi спiвала.
А як сонце встане, iх навчи лiтати,
А iще гнiздечко собi будувати.
І як сонце сiло вийшов мiсяць сивий,
Обiймав голубку голуб сизокрилий.
Вiдпочинь в гнiздечку, прокидатись рано,
Ти моя голубка, ти моя кохана.
(Зупинилася).
Марiчка. Хвощик, незамiнний помiчник при лiкуваннi гнiйних ран, лiзь в корзину (побачила недалеко бабу Одарку). Доброго здоров’я, баба Одарка.
