Хоч не бачив, оже знаю про його.
Єва.
Кажеш: знаю? Розкажи ж ти менi,
Покажи, щоб я знала, кого стерегтися.
Адам.
Його бачить не можна: то – дух.
Єва.
Дух?… І бог – дух? i лукавий – то дух?
Як же iх розпiзнати, збагнути?
Адам.
Нам не дано снаги, як збагнути iх нам,
То iстоти без облуди, без тiла…
Бог е дух, чистий дух, як те небо, ясний,
Як те сонце, блискучий – яскравий,
Як повiтря прозоре – невидимий-легкий,
А могучий – його силi кiнця-краю немае.
Вiн – усе… Небо те – i високе, i сине,
З його зорями, мiсяцем, сонцем ясним,
Земля ся – iз горами й водою,
Із усiм, що на iй i пiд нею живе,
Росте, плава, i ходе, i дише, —
Все то вiн появив. Його творча рука
Із нiчого усе те зробила;
Його сила свята – над усiм тут вiта,
Його воля – нам усiм тут керуе!
Що в нас волос? А й вiн не спаде
З голови без господньоi волi святоi…
Такий – бог… Вiн – i правда, й добро,
Вiн – i ласка та милость без мiри
До того, хто отут по закону живе;
Гнiв страшний – задля тих, хто не хоче
Покоритись закону його… А лукавий? То, Єво,
Дух нечистий, дух гордощiв, зла,
Супротивник лихий божiй волi.
Єва.
Що ж вiн, рiвня йому? Другий бог?
Адам.
Бог – один; а лукавий був у його слугою…
От як янголи служать йому,
Херувими або серафими, —
Все то слуги його… І лукавий служив
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
