Мирослава встала пiд дощ. Здавалося – гнiвалась.
– Ти ж знаеш, Іване, я нiколи не дам iй того, що даси ти. Я не навчу ii жити серед людей. Не влаштую iй щасливоi долi. Ти ж знаеш!!!
– Може, все ще можна змiнити?
– Нiчого не можна змiнити! – дiвчина вiдкинула неслухняне пасмо, що впало на очi. – Наш час давно пройшов, Іване…
ІV
Вiрний слуга святоi iнквiзицii, iм’я якого, на жаль, згубилось у вiках, а звали його всi просто Пастир, був у статевому вiдношеннi вельми розпусною людиною.
Про це зазвичай не прийнято було говорити навiть у вузьких колах священикiв, але факт залишаеться фактом: Пастир – збоченець та розпусник. Йому не було нiякого дiла до обiтницi целiбату чи власне великоi грiховностi своiх проступкiв. Вiн, як i бiльшiсть йому подiбних служителiв культу в тi часи, вмiв жити сьогоднiшнiм днем.
Вiра Христова прийшла у Великий Рим не як благодать Божа, а скорiше як певна необхiднiсть – iмперiя трiщала по швах, ii роздирали мiжусобицi та пiдступнi заколоти, зовнiшнi вороги, у першу чергу варварськi племена. А ще ж самi християни – це чистоi води засiб пiдiрвати владу. Кому власне потрiбен кесар, кволий, як i всi, посереднiй. А головне – смертний, коли ось е безсмертний i всемогутнiй бог? Приходь i кланяйся, приходь i вiруй.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
