Ти розтрощив нам душi Твоiм стражданням.
Ти поранив наш розум Твоiм терновим вiнцем.
Тiльки й радостi в нас, що у третiй день, згiдно з Писанням,
Ти воскрес i вознiсся, i тепер Ти – поруч з Отцем.
? ? ?
Жiнка дивиться прямо – в радостi чи то в гнiвi,
чи то в любовнiм шалi, й щiльнiшае, гусне мить.
А дiва сидить за прядкою, сидить, як i личить дiвi,
погляду не пiдводить. Мiж пальцiв снуеться нить.
Нитка снуеться – вiд Благовiщення до Успiння Дiви.
Тягнеться свiтла нитка посеред нетрищ пiтьми.
Ангели прославляють. Та Дiва не чуе спiву,
а того, що Дiва спiвае, – на жаль, не почуемо ми.
Все заглушае шум у дворi, звук прядки цiлими днями —
голуб лопоче крильми, ангел ступае легко, втоми не зна.
Наше Спасiння у хованки граеться з нами.
Дзвiн ще не вдарив, одначе у вухах бринить луна.
В серцi Едему дозрiли плоди на Древi Життя – правдивi.
Вони хоч важкi, однак не бояться впасти, якщо потрясти.
Радуйся, о Марiам! Ну бо що ще робити Дiвi?
Радiти, страх мати i дивуватися. Та ще – пряжу прясти.
? ? ?
Вiдпочинь, i, припавши до нiг Владики,
погрiйся в променях слави його, щоби також ii вiдчути,
вслухайся у левiв приборканих охи й рики,
скуштуй-но вина, вiдчуй-но присмак отрути.
Стерпи свiй зненацький бiль вiд горла й до паху.
Бiль скрiзь i наскрiзь – не лишилося мiсця для страху.
От i добре – нiчого поганого бiльше не трапиться iз тобою.
Познайомся: онде – ангел у чорному, онде – ангел у бiлiм.
Твоя душа зринае угору, та об стелю вдарившись головою,
втрачае свiдомiсть i падае – поруч iз тiлом.
? ? ?
там це море велике й просторе, там
цей левiафан якого Ти створив Собi для гри
там цей простiр духа де мiсце молитвам словам
i карам небесним прихованим до пори
там цi гори торкнешся iх Господь там малi острови
розкиданi по поверхнi вод недалеко вiд
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
