Тiльки випливе з молока багряна рибонька-Бог,
повернеться, покаже тобi перловий, лускатий бiк,
вдарить хвостом в молоко, освiтить твою душу лицем,
скаже: гарний, хороший, а бачив ти Матiр з Отцем?
На тому чи на цьому свiтi, там або тут
сидять у темрявi, лоеву свiчечку бережуть,
колискову пiсню тчуть,
тебе, небого, ждуть.
Пора тобi стати дитиною, ходити пiшки пiд стiл, молодцем,
вичiсувати комах густим роговим гребiнцем,
i жертовний Агнець буде стояти тут, на столi,
i триватимуть днi твоi на землi, i ночi – в землi.
? ? ?
Як мiж сторiнок перетворюють квiти в гербарiй,
як потрапляе Слово Боже пiд коментарiй,
так зникае мова в глибинi канцелярiй.
Так вона на площi лежить, зiм’ята
мозолистою рукою державного мату,
так совiсть трiщить пiд вагою компромату.
Так кiсткою в горлi застряе росiйське слово,
неспроможне впоратися з натиском умислу злого,
мова дала слабину – не судiть ii строго.
Ми ii не вберегли, ми здали ii на потребу
без’язиким мешканцям старого Еребу,
тому й мовчимо, лице звертаючи догори просто неба.
Томанер-хор
Хор хлопчикiв iснуе дев’ятсот рокiв.
Хлопчики дорослiшали, ставали
бюргерами, воiнами, католиками,
протестантами, фашистами —
чого не трапляеться з хлопчиками?
Хлопчики вмирали.
Але хор хлопчикiв не постарiв i не помер,
хлоп’ячi голоси чистi,
хлопчики спiвають злагоджено,
хор хлопчикiв нiколи не стане
вiйськовим пiдроздiлом.
Добре бути хором хлопчикiв,
краще, нiж хлопчиком
з добрими вокальними даними.
Сила в колективi, як казали
у минулi радянськi часи в НДР,
дивно, навiть в цi часи
хор хлопчикiв продовжував спiвати
хорали Баха, наче й не було нiчого.
? ? ?
не працюйте мiстком мiж берегами,
що розходяться не утримуйте пару
по дорозi до розлучення залишайтеся ворогами
не залишайте слiдiв щоб вiддалити кару
ховайте та не ридайте вода тече i вiдносить сльози
це як вода з-пiд крану солонувата
нiчого приспiе зима ударять морози
i сани по льоду покотять туди де чекае розплата
й дзвiночок гримить пiд дугою дар якогось валдая
й вiзник спiвае тужливо крiзь морозний серпанок
i рiчка пiд льодом здригнеться як здригаеться тая
верба, i вороги задихнуться в обiймах й нарештi прийде свiтанок.
? ? ?
кожен ставиться до свого грiха
як до домашнього улюбленця,
але
хтось пишаеться ним,
водить його помитого й розчесаного
бiлого й пухнастого
хтось розумiючи його небезпеку
водить грiх на короткiй смичi
в наморднику i строгому нашийнику
хтось тримае його у дворi на ланцюзi
i нiкому не показуе
але всi можуть чути гавкiт та гарчання
хтось б’е його i тримае впроголодь
але вiд цього грiх стае злiшим i навiть лютiшим
вибачте за байку
Радониця
*
Допоможiть, люди добрi,
новонароджений паралiч, люди добрi!
Смаглявий юнак сидить, схрестивши
атрофованi ноги,
i твердить, як заведений:
Допоможiть, люди добрi,
новонароджений паралiч, люди добрi!
*
Христос Воскрес, Галино Миколаiвно!
Квола, схожа на птаха, вiрнiше пташинку,
