Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах
23
Це могло статися 21 вересня чи, можливо, 19-го.
24
Його ім’я – Ієронім Тарновський. Він одружився буквально напередодні війни. Фон Геріх пише, що Тарновський, який був офіцером австро-угорської кавалерії, загинув, але насправді він вижив.
25
Мешканці палацу змогли повернутися лише за рік, у вересні. Вони знайшли свій будинок ущент знищеним, навіть двері були зняті з петель. Крім незліченних відмітин від кулеметних черг, на фасаді палацу залишилися десять пробоїн від снарядів. Ліс навколо був спалений дотла, а в парку виявилося декілька масових поховань, і коли їх у грудні розрили, то знайшли там тіла 3600 російських і австро-угорських солдатів.
26
Її ім’я – Ванда Тарновська, і в цей момент вона перебувала у Відні як біженка, куди була евакуйована з Кракова.
27
Після того як корабель звільниться від зайвої ваги, його осідання стане на півметра меншим.
28
Слід також зазначити, що були й такі меншини, які фактично схвалювали війну, вбачаючи у відданій службі спосіб завоювати до себе повагу. Так повелися багато євреїв, особливо ті, хто були найбільш асимільовані в Німеччині та Росії, з великим успіхом у першій країні та меншим – у другій, оскільки німецький антисемітизм був значно слабшим за російський (і за французький). У німецьких газетах розповідали про євреїв Німеччини, які на початку війни з великими труднощами повернулися з Палестини додому, щоб записатися добровольцями на фронт.
29
Герцогства Шлезвіґг, Гольштейн і Лауенбурґ, як відомо, відійшли до Пруссії після датсько-німецької війни 1864 року (більш відомої в нашій країні як «останній подих скандинавізму»). Уже тоді там проживала значна кількість німецькомовного населення.
30
Як і істеричні пошуки шпигунів і зрадників, згасла і ця істерія, тим паче що насправді ж данськомовні піддані, на кшталт Андресена, покірливо стали під прапори своєї країни. Заарештовані, серед яких і його батько, були випущені на волю. Захопливе і влучне, засноване на особистому досвіді, зображення цієї істерії та шпигуноманії, що панувала в Німеччині в серпні 1914 року, можна знайти в есе Клари Юхансон «Військовополонені».
31
Фірма «Гінденбурґ і Людендорф», зокрема, зуміла ще раз виконати подібну стратегічну рокіровку із залізничними потягами, про що російське командування і не мріяло: німці миттєво перекинули свої сили з безпечного району (Східна Пруссія) в той, що зазнав поразки (Південна Польща). Але не йшлося про новий Танненберґ. Обидві воюючі сторони здійснювали свої пересування дещо хаотично, або не знаходячи супротивника, або не підозрюючи, де він. І зараз сталося так, що обидві сторони наткнулися одна на одну в околицях Опатово, німці – активно атакуючи, а росіяни – пасивно відступаючи. Ця битва не матиме особливого значення в ході війни. А обидві сторони згодом будуть змальовувати цю подію як успіх.
32
На початку війни картечна граната у всіх арміях без винятку була найпоширенішим типом снаряда польової артилерії. Типовий приклад озброєння, придуманого в тиші кабінетів. Кожна картечними граната містила сотню свинцевих куль, що розліталися після вибуху невеликого порохового заряду на дні гранати. Це діяло на кшталт пострілу з величезного дробовика. Зрештою снаряд за допомогою спеціальної дистанційній трубки вибухав у повітрі просто перед наміченою метою, – операція досить непроста! Ляск просто над головою означав, що кулі пролетіли повз. Крім того, було важливо, щоб ціль знаходилася над землею. З цієї причини цей тип зброї практично втратив своє значення з появою окопів, у яких ховалися учасники бою. Чорний порох спричиняв білі та трохи повернені вниз хмари вибуху, характерні для картечі.
33
Кур зазначає дату 11 жовтня, але це, зважаючи на все, помилка: описані події відбулися 10 жовтня, а крім того, німецькі діти не відвідували школу в неділю.
34
У той час з військовополоненими на Східному фронті, як свідчив Алон Рахамімов, поводилися значно краще, ніж у Другу світову війну, коли воюючі сторони були винними в численних злочинах і систематично поганому поводженні із захопленими в полон. У період Першої світової війни ставлення до них було досить гуманним, і близько 90 відсотків полонених змогли повернутися після війни додому. (Найгірше доводилося німецьким і австро-угорським військовополоненим у російських таборах через тиф і брак їжі.)
35
Досі ніхто не знає точну кількість загиблих, але йдеться про приблизно 400 тисяч людей. І це менш ніж за один місяць. Історик Норман Стоун пише: «Визначилася модель війни: мертва точка на заході, майже перманентна австро-угорська криза на сході».
36
Мається на увазі кордон між Галичиною та Угорщиною.
37
Дата умовна. Щоденники Корде 1914–1918 років досить своєрідні: записи велися в хронологічному порядку, але не завжди зрозуміло, де починається наступна дата. Його відвідування родини в Сент-Амані датувалися між 22 і 26 жовтня. Оскільки уо будні він був зайнятий на службі, логічніше припустити, що поїздка датувалася вихідними днями, 24–25 жовтня.
38
Псевдонім «Корде» виник з тієї причини, що його сім’я була споріднена з Шарлоттою Корде, жінкою, яка вбила 1793 року революціонера Марата. Це діяння було відображене для нащадків Давидом. Цікаво, що переконаний республіканець Мішель Корде взяв собі ім’я контрреволюційно налаштованої Шарлотти Корде. Це свідчить про певну частку марнославства або ж просто прагнення облагородити своє минуле.
39
НМАТ – це скорочення His Majesty’s Australian Transport (австралійський Його Величності транспорт).
40
Коли відходить наступний потяг до Парижа? (фр.)
41
Перші постріли у війні між Німеччиною й Великою Британією пролунали саме в Австралії, у порту Сіднея, 4 серпня, коли німецьке торгове судно спробувало вислизнути, але було зупинене попереджувальними пострілами
42
Це була відома Тихоокеанська ескадра Максиміліана фон Шпее, що прямувала на схід, сіючи довкола паніку й руйнування. Ескадра вже досягла західного узбережжя Південної Америки, біля Чилі. 1 листопада здобула біля мису Коронель перемогу над британською флотилією. Англійці вислали туди підкріплення, щоб помститися за Коронель і за будь-яку ціну зупинити фон Шпее.
43
Підготовка нових учителів у Австралії нагадувала навчання підмайстрів, коли новоспечені кандидати – «молодші вчителі» («Junior Teachers») – викладали в класі під керівництвом учителя-наставника.
44
До того часу крейсер потопив 17 торгових суден. Ім’я його було овіяне романтичним серпанком, оскільки капітан 2-го рангу – Fregattenkapitan – Карл фон Мюллер відрізнявся підступністю, але водночас і гуманністю. Він завжди брав на борт екіпаж потопленого ним корабля, добре поводився з людьми і поспішав висадити їх на берег. Ця лицарська поведінка цілком відповідала тим очікуванням, які плекали більшість людей щодо війни.
45
Солдатський гумор охрестив намет, що носив з собою кожен солдат, «труною героя», оскільки в неї часто загортали загиблих, перш ніж поховати.
46
Щось на кшталт мармеладу, приготовленого із суміші яблук і апельсинів.
47
Популярний роман данського письменника Крістіана Вінтера (1796–1876).
48
Не зовсім зрозуміло, що це таке.
49
Пізніше в Андресена справді з’явився маленький данський прапорець, що разом з романом Вінтера втілював для нього «головні данські цінності». Таким чином, не можна сказати, що Андресен не був охоплений націоналістичної лихоманкою, просто ця лихоманка була не німецькою.
50
Тим паче що Семба був соратником Жана Жореса, лідера соціалістів, який намагався зупинити війну шляхом загального страйку і який був убитий 31 липня молодим французьким націоналістом. На довершення всього Семба був відомий як автор поширеного пацифістського заклику, що широко обговорювали.
51
Андресен описує ці речі точнісінько так само, як і багато інших; дійсно, гранатна картеч як найпоширеніший тип артилерійського снаряда була безпечною для солдатів в окопах.
52
Колючий дріт відомого нам типу був винайдений у США для використання в сільському господарстві. Він дав змогу перевести утримання свійської худоби на абсолютно новий рівень. З військовою метою, як загородження, дріт було вперше застосовано під час франко-прусської війни 1870–1871 років. Відомо, що американські війська використовували дріт для захисту своїх таборів під час іспано-американської війни 1898 року. Хоча колючий дріт і згадують у статуті британської армії ще 1888 року, воюючі сторони 1914 року йшли в бій без усякого дроту. Усі вважали, що війна буде легкою і завершиться швидко. І коли почали рити перші окопи, восени 1914 року, то в кращому випадку ставили імпровізовані загородження і дріт для них запозичували в довколишніх селах. (Колючий дріт був чимось незвичним, і про це свідчить навіть той факт, що не існувало самої назви. Дехто, наприклад, називав його «дріт з колючками для паркана».) На початковому етапі війни брали будь-який дріт, навіть без колючок. Крім того, самі загородження часто були ріденькими і складалися лише з одного-єдиного ряду стовпів, між якими натягали три-чотири дротини. Але незабаром почали виготовляти спеціальний колючий дріт з військовою метою. На дроті для потреб сільського господарства було зазвичай сім пар шипів на один метр, тоді як на новому – чотирнадцять і більше пар на той самий метр. Колючий дріт став до того ж ширшим і щільнішим. Французький статут 1915 року визначав як мінімальне загородження з двох рядів стовпів, що стоять на відстані трьох метрів один від одного, а британський статут 1917 року встановлював дев’ять метрів як мінімальну ширину дротяного загородження. Крім того, з’явилися різні види дротяних загороджень, і деякі були переносними, – іспанська кіннота, куби, «їжаки», «аґрус» і «ножова опора». У згаданому британському статуті називають також різні типи стійкого дротяного загородження: apron, double apron, fence and apron, trip and loose wire, concertina (Вrun wire), trip and crossed diagonals, rapid double fence, low wire, French rapid wire, high and low wire combination, – лише останні були в шести різних варіантах. Деякий час експериментували з дротом під струмом, але він виявилася непрактичним. Француз Олів’є Разак писав, що колючий дріт хоч і не символізував Першу світову війну, але все ж зіграв важливу роль у мистецтві, що прагнуло «втілити потворну велич руйнівних сил, випущених на волю сучасною війною».
53
Так сам Андресен описує ці звуки.
54
Те, чим дбайливо облаштовували свої окопи, – можна було знайти бліндажі з електричним освітленням, килимами на підлозі і стінами, обшитими панелями, – залежало від настрою німецької армії на заході. Вона вже готувалася до тривалої оборони. Французька армія з ідеологічних причин не хотіла створювати враження, що має намір тривалий час сидіти в окопах. Протягом усієї війни окопи у французів здавалися імпровізованими. Не дивно, що на сході австро-угорська армія теж устигла розташуватися з усіма зручностями. Стверджували, що там містилися сховища із заскленими вікнами, але це звучить вже як оксюморон.
55
Уся справа в чиношануванні: що як лейтенант підведеться і почне ставити незручні питання самому військовому міністрові?
56
Де-факто Єгипет перебував під контролем Великої Британії з 1882 року. У той час британська влада вже міркувала про поділ Османської імперії, і це означало б безприкладну експансію союзників на Близькому Сході. До речі, Росії запропонували Константинополь.
57
Цього не сталося.
58
Можна слідом за Еріком Хобсбаумом говорити про передвоєнний світ, позначений локальними, регіональними, здебільшого далекими війнами, а також про «майже безперервний матеріальний, інтелектуальний та моральний прогрес». Він, зокрема, нагадує, що «погроми в царській Росії, що кинули виклик громадській думці і змусили російських євреїв мільйонами перетинати Атлантику з 1881 до 1914 року, були б майже непомітними порівняно з сучасними масовими вбивствами: жертви цих погромів обчислювалися десятками, а не сотнями, не кажучи вже про мільйони». (Переклад з англійської E. М. Наришкіної)
59
Там навіть не було колючого дроту. Лише минулого місяця в російській армії почали видавати «сталевий дріт з шипами», як незграбно його тоді називали.
60
Можливо, що покупка відбулася значно пізніше протягом цього року. У записках Літтауера це не уточнено.
61
Це виглядало багатообіцяюче, тим паче що у вересні німецький підводний човен U-9 менше ніж за годину потопив три старих британських крейсери.
62
Як уже згадувалося, німецька Тихоокеанська ескадра несподівано здобула перемогу близ Коронеля, 1 листопада 1914 року, але згодом, 8 грудня, була знищена в битві біля Фолклендських островів.
63
У середині грудня 1914 року німецькі крейсери обстріляли зі своїх гармат Скарборо, Гартлпул і Вїтбі. Найбільше постраждав Скарборо, де був зруйнований маяк і загинуло 19 цивільних осіб.
64
Дивізіон є частиною екіпажу військового корабля.
65
Якщо сьогодні й згадують про Лоті, то у зв’язку з тим, що ним захоплювався Пруст.
66
Варто згадати, що цього дня було страчено через повішення трьох змовників із тих, хто скоїли вбивство в Сараєво наприкінці червня минулого року. Гаврило Принцип, який власноруч убив ерцгерцога і його дружину, уникнув страти, оскільки йому ще не виповнилося двадцяти років. Принцип у фортеці Терезієнштадт був засуджений на 20 років ув’язнення. Там він залишатиметься до 28 квітня 1918 року і помре від туберкульозу, так і не розкаявшись у скоєному і фанатично вірячи в свою правоту.
67
Османський наступ на сході був не єдиною загрозою для британської присутності в Єгипті. Аж до кінця 1915 року угрупування ваххабітів з Лівії, яке заради ісламу боролося проти й французької, й італійської колоніальної експансії в Північній Африці, атакувало західний кордон Єгипту, причому ваххабітів підтримували османські з’єднання. Ці атаки вдалося зупинити чималими зусиллями британських військ. (Щодо веремії в Північній Африці: досі тривали заворушення в Марокко, що розпочалися 1912 року, коли тут було введено французький протекторат.)
68
Старий знайомий за військовим коледжем у Дантруні.
69
У його щоденнику цього періоду часто зустрічається слово «pontooning».
70
Це сталося майже за три місяці до застосування отруйних газів на Західному фронті, на Іпрі, у квітні 1915 року, що зазвичай вважають першим (у російській армії вдавалися до єдиного контрзаходу – дезінфікували окопи аміаком). Але подібний захід був недостатнім, оскільки за морозяної погоди газ поширювався зовсім не так, як очікували.
71
Рана від удару або від забиття.
72
Крім того, страх призводить до того, що людина занадто зосереджується на своїх переживаннях. Цей феномен особливо помітний у таких егоцентричних натур, як Павел фон Геріх.
73
У Першу світову війну червоний, зелений та білий кольори були, можна сказати, нічною іконографією. Усі армії використовували ці кольори, їхні комбінації означали різні послання. Червоний зазвичай означав: «Ворог наступає!», а зелений – те, що своя артилерія не дістає супротивника і потрібно перемістити позиції вперед.
74
Оточення і знищення XX корпусу було єдиним справжнім успіхом для німців під час їхнього лютневого наступу, однак німецька преса тут-таки заволала про їхні перемоги, не втративши нагоди вдарити в Танненбергський барабан. Звісно ж росіяни зазнали великих і навіть страшних втрат. Разом з тим утрати німців були також значними і до того ж майже марними.
75
«Від віку грізного ворога не здолаємо самі…» – відомий гімн Мартіна Лютера. (Прим. перекл.)
76
Навіть турки в цей час називали місто саме так – Konstantiniye.
77
Кінський ремонт – так називалися коні, якими замінювали поранених або убитих тварин.
78
Від початку року австро-угорська армія втратила близько 800 тисяч чоловік убитими й пораненими, але насамперед – померлими від хвороб та обмороження. Ці цифри стали відомі лише після 1918 року. Усі держави засекречують свої втрати. Розголошення кількості жертв уважають мало не державною зрадою.
79
Словом «ambulance» французи називали в той час військовий шпиталь.
80
Кушинг навчався в Єльському та Гарвардському університетах. Уже в ті часи здобув авторитет у професійних колах. Як справжній вундеркінд, він усього лише в 32-річному віці став професором хірургії в Університеті Джона Хопкінса. Він – один з провідних у світі фахівців з головного мозку.
81
Йому розповідали, що німці не беруть чорношкірих у полон, але він сумнівався у правдивості цього твердження.
82
Осколок гранати або, точніше, шматок гранати (фр.).
83
«A Hunter’s Wandering in Africa» і «Travel and Adventure in South-East Africa». Автор зажив слави, коли він, за прикладом багатьох інших мандрівників, здійснив турне з лекціями про свої пригоди. Він залишився в історії першим, хто разом з відомим Сесилем Родсом указав на високогірне плато в Родезії як на місце, придатне для проживання британців і для ведення сільського господарства. Іронія долі полягає в тому, що сам він згодом випробує на собі всі труднощі ведення сільського господарства в цих місцях, – труднощі, про які знає кожен, хто читав африканські романи і новели Доріс Лессінг. Селус у своєму колоніальному завзятті просто недооцінив їх.
84
Командир батальйону був ініціатором його формування – це полковник Даніель Патрік Дрісколл, який під час англо-бурської війни командував іррегулярним з’єднанням, відомим як «Скаути Дрісколла». Передбачалося, що батальйон буде чимось подібним.
85
Складний для перекладу вислів, бо містять багато значень. Напевне, він найкраще відображає поєднання мрії про пригоди і поетичного настрою.
86
Навіть відомий німецький фельдмаршал Пауль фон Гінденбурґ зупинявся в цьому домі, коли був проїздом у Сувалках. Лаура характеризує його і як галантного кавалера, і як егоїстичного ненажеру. І той факт, що він був головнокомандувачем цього фронту і тому відповідав за всі нещастя, робило його відразливим в її очах.
87
Звинувачення у співпраці з німцями також роздмухували старий російсько-польський антисемітизм. Лаура і сама з підозрою ставилася до багатьох євреїв у місті.
88
Узимку найхоробріші діти з Сувалок грали в таку гру: блукали полями за містом і паличкою тикали в сніг, шукаючи вбитих.
89
Метою цієї наспіх спланованої та хвацької операції було прокласти за допомогою флоту шлях спершу через Дарданелли, потім – через Босфор, щоб постачити військову техніку росіянам, що зазнали поразки, але ще й допомогти їм на Кавказі, де грізний османське наступ, утім, уже загруз у морозах, снігу та хаосі. Сподівалися також взагалі вивести Османську імперію з війни. Точилися нескінченні дискусії між так званими «західниками» й «східняками», у яких перші, переважно військові, закликали віддати пріоритет Західному фронту, тоді як останні, переважно політики, хотіли вести бойові дії на слабких флангах противника, насамперед на Балканах і в південному Середземномор’ї. Операція в Дарданеллах була значною мірою витівкою молодого, хитромудрого і суперечливого Першого лорда Адміралтейства Великої Британії Вїнстона С. Черчилля. Ще 1907 року в британських військово-морських силах вивчили це питання і дійшли висновку, що лише наступом флоту не можна домогтися успіху, але вперті факти не вражали авантюрно налаштованого Черчилля.
90
Це не позбавлений домислів, але й не зовсім помилковий опис того, що планувалося. Війська потрібні тоді, коли на гіркому досвіді з’ясувалося, що кораблі союзників не здатні самостійно форсувати Дарданелли. Сухопутні з’єднання повинні, в першу чергу, знищити батареї берегової артилерії, що завдавали стільки клопоту союзницькому флоту і прицільно стріляли навіть у мінні тральщики, що йшли попереду кораблів.
91
У своєму листі Докінз зізнається в неприязні до єгиптян. Зокрема, він називає їх «нікчемними».
92
Масову різанину християн практикували і раніше. Це був давній конфлікт між вірменами й османською владою, але в останні десятиліття він поглибився. Велика війна призвела до раптового, непередбаченого і вкрай болючого загострення. Багатьох турків охопив страх за своє майбутнє. Коли влада Константинополя в жовтні 1914 року вирішили пристати на бік Центральних держав, Османська імперія щойно програла ще одну війну (так звану Балканську війну 1912–1913 років, у якій об’єднаними силами перемогли Сербія, Греція, Болгарія і Румунія). Окремі частини імперії населяли здебільшого християни. Інші території – Єгипет, Ліван – насправді перебували під владою західних держав. Чи триватиме тепер ерозія, що роз’їдає Османську імперію? До старого зілля додався новий інгредієнт, до того ж фатальний, – сучасний націоналізм. У константинопольської влади ще до жовтня 1914 року народилася ідея великого переселення народів з метою створити етнічно гомогенну державу або принаймні очистити головні провінції імперії від немусульманської «зарази». Поміж дедалі більш гноблених національних меншин, зокрема вірмен, націоналізм породжував мрії про сепаратизм, надію на власну державу.
93
«Поразки» саме у множині: невдачею завершився не лише наступ на Кавказі. Османське вторгнення до незалежної Персії також завершилося поразкою. У військових операціях здобуде перемогу російський корпус, який перебував зараз у Котур-Тепе.
94
Він передав сімох вірменів місцевому чиновникові, який обіцяв захистити їх. Згодом де Ногалес дізнався, що чиновник тієї самої ночі наказав задушити бранців.
95
Згодом будуть використовувати ще й кілька п’ятсотлітніх мортир, також зі значним ефектом, хоча і з таким самим ризиком для артилеристів.
96
Тобто командир 1-ї австралійської дивізії Вільям Бріджес, якого добре знав Докінз, коли той був керівником військового коледжу в Дантруні.
97
Османська піхота, що обороняла в ці дні Галліполі, билася хоробро, але поступалася за чисельністю супротивникові, була погано озброєна. Її використовували як гарматне м’ясо. Цей факт відомий за горезвісним висловом тодішнього командира 19-ї османської дивізії, знаменитого підполковника Мустафи Кемаля. Коли він у критичний момент, саме в той день під Арібурну, повів у бій свій полк, що залишився майже без боєприпасів, щоб зупинити небезпечний прорив АНЗАКа (Australian and New Zealand Army Corps – Австралійського і новозеландського армійського корпусу), він крикнув солдатам: «Я не очікую, що ви переможете, я наказую вам померти». Це з’єднання, 57-й полк, було повністю знищене. Q.E.D.
98
Система окопів на Східному фронті була не такою ґрунтовною і розгалуженою, як на Західному, насамперед тому, що лінія фронту на сході була більш рухомою. І відстань між супротивниками, що на заході становила 32 сотні метрів, а досить часто навіть менше, на Східному фронті дорівнювала одному-двом кілометрам або й більше.
99
У цих місцях майже стільки військових кладовищ, скільки у Фландрії. Це помітить сьогодні кожен, хто проїде машиною дорогою 977 із Тарнова до Горлиці. Але на противагу Фландрії, багато з місцевих кладовищ перебувають у сумному запустінні: можливо, це і виглядає романтично, але частіше справляє гнітюче враження. На цих кладовищах поховані солдати різних армій.
100