Фернан Гомес де Гусман?
Флорес
Що ти хочеш од хлоп’яти?
Командор
Може ймення вiн не знати,
то зважав би хоч на сан
головного командора.
Ортуньйо
Вiрить вiн словам лестивим,
що не варто буть поштивим.
Командор
Ненадiйна то опора…
Ввiчливiсть i доброта —
ключ до приязнi людськоi,
а з пихатостi дурноi
ворожнеча вироста.
Ортуньйо
О, якби ж то знав пихатий,
що усi його клянуть,
що до нього тiльки лють
можуть люди вiдчувати, —
вiн волiв би краще вмерти,
нiж образити когось.
Флорес
І усе те перенось,
що вчиня нечема впертий!
Як мiж рiвних грубiянство
нерозумна дуже рiч,
то з нерiвними – це бич,
це насильство i тиранство.
Тiльки тут, як я гадаю,
ще не знае хлопчик цей,
чим скорять серця людей.
Командор
Я ж iнакшу думку маю:
причепив до боку шпагу
i нашив хреста на груди, —
то поеднуй же усюди
iз одвагою повагу.
Флорес
Може, хтось тут iнтригуе,
посварити хоче вас?
Ортуньйо
То вертайся, маеш час.
Командор
Зараз я усе з’ясую.
Ява друга
Входить магiстр Калатрави з прибiчниками.
Магiстр
Дон Фернандо, вибачайте,
що я вас не стрiв ранiш;
я тепер дiзнався лиш,
що ви в мiстi.
Командор
Уважайте,
що я маю всi пiдстави
нарiкати на прийом;
адже ясно нам обом —
вiд магiстра Калатрави
бiльшоi до себе шани
мiг би ждати командор,
як одна з його пiдпор.
Магiстр
Правда ваша, любий пане…
Я сердечно радий вам
i як друга обiймаю.
Командор
І на це я право маю:
важив я для вас життям
серед чварiв i незгодин,
