Таємниця патера Брауна = The Secret of Father Brown

– Нічого, в Парижі знайдуться люди, котрі виб’ють із них памороки, – зауважив герцог, палаючи жадобою помсти. – Поєдинок все одно відбудеться, навіть якщо нам доведеться зводити їх насильно.

– Вони не зійдуться і на Страшному суді, навіть якщо сам Господь Вседержитель вкаже їм місце поєдинку, а сигнал подасть сурма архангела Михаїла. Навіть і тоді, скільки б один із них ні чекав супротивника, той усе одно не з’явиться.

При цих словах герцог повністю втратив терпець.

– Що це за містика? – скрикнув він. – З якого це дива вони не можуть зустрітися, як нормальні люди?

– Надто вже вони несхожі, – пояснив патер Браун зі загадковою посмішкою. – Занадто багато в них несумісного. Вони, так би мовити, один одного заперечують.

Він, як і раніше, не зводив очей із темніючих дерев, а Валон різко обернувся, почувши здавлений зойк Фламбо. Той побачив, як полковник іде по кімнаті, на ходу знімаючи куртку. Спочатку детектив вирішив, що полковник і справді готується до поєдинку, але справа обернулася інакше.

Під курткою не було ні крутих плечей, ні потужних грудей: вони виявилися простим товстим шаром щільного матеріалу, яким була підбита куртка. Сухорлявий панок залишився в сорочці і штанах. Судячи з подальших дій, жодних войовничих намірів у нього не було – він просто пройшов у ванну і вмився. Схилившись над раковиною, витер обличчя і руки рушником і, коли він повернувся до світла, сищик зауважив, що вигляд його змінився на краще. Від смуглявості не залишилося і сліду, вуса зникли.

Сухорлявий панок був блідий і гладко поголений. Лише одна риса нагадувала про колишнього полковника – яскраві, гострі, карі очі.

Зі стіни долинав замислений голос патера Брауна. Священик немов розмовляв сам із собою.

– Це я й намагався втовкмачити Фламбо. Такі протилежності не зовсім протилежні. Вони не стикаються. Або не ворогують. Якщо десь чорному неодмінно протиставляють біле, рідкому – тверде, і так по всіх пунктах, справа нечиста, панове, ой, нечиста. В одного дуелянта волосся світле, в іншого темне, один огрядний, інший миршавий, одному сили не позичати, інший – ледве дихає. Один носить тільки вуса, так що губ не видно, інший – тільки бороду, так що підборіддя приховане. Один стрижеться коротко і обгортає шию шаликом, інший ходить із відкритою шиєю, а волосся відпускає довге. Надто вже точні та повна суперечність, панове, а отже, щось негаразд. Які вже тут чвари, який розлад, коли у двох предметів такі несхожі форми, коли в одного опуклість, а в іншого увігнутість? Як у особи та маски. Як у замка та ключа…

Примечания