А Джаркiнс i Клурфейн у цю мить крокували по Сторi-стрит, розмовляючи мiж собою:
– Чудово! Який же хитрун цей… але ж вiн явно зацiкавився! Це ж для них вихiд, якщо вони тiльки хоч щось розумiють.
– А ця чиказька iсторiя! Я так i знав, що вона випливе! Вiчно йому пригадують це його перебування в тюрмi у Фiладельфii i його слабкiсть до жiнок. Нiби це мае якесь вiдношення до справи.
– Дурiсть! Неймовiрна дурiсть! – обурювався Клурфейн.
– Але потрiбно з цим щось робити! Доведеться нам з вами якось попрацювати з тутешньою пресою! – заявив Джаркiнс.
– От що я вам скажу, – пiдсумував Клурфейн. – Якщо хто-небудь iз тутешнiх багатiiв увiйде в справу з Ковпервудом, вони самi миттю припинять усю цю газетну балаканину. Адже тут у нас дещо iншi закони, нiж у вас. І нiхто нiчого не скаже, якщо тiльки хтось iз найповажнiших не захоче, щоб це було сказано. Імовiрно, у вас все по-iншому. Але я знаю бiльшiсть тутешнiх газетярiв i редакторiв, тож якщо потрiбно навести спокiй, це можна буде влаштувати.
Роздiл 20
Результати вiзиту Джаркiнса i Клурфейна до Джонсона скоро далися взнаки в розмовi, що вiдбулася в той самий день мiж Джонсоном i лордом Стейном у кабiнетi Стейна на другому поверсi будинку на Сторi-стрит.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
